?

Log in

No account? Create an account

попередні записи | наступні записи

Куй-тріп. Збірна солянка

Мій фінальний пост про тритижневу подорож до Латинської Америки буде збірною солянкою про все, що я забув розказати раніше. Чи тримав до фіналу навмисне.

Спершу – про власне маршрут. Без перельоту до Америки він склав біля 16 тисяч км повітрям і ще 2,5 тисячі кілометрів суходолом.

маршрут

Складаю маршрути я завжди сам, керуючись якимось своїми уявами про цікаве. Для далеких поїздок головна спокуса – вчасно обмежитись. Бо з одного боку, якщо ти дві доби добираєшся до точки старту, кортить підвищити “рентабельність” подорожі і побачити якомога більше. А з іншого – витримати 20, 30, 40 днів шаленого темпу дуже важко. Тим паче самому.

І так, це була моя перша повністю самостійна подорож, ще й в абсолютно незнайому частину світу.

20160105_110233

20160105_155239

Для складання маршруту я користався форумами, сайтами типу Тріпедвізор (так собі, до речі), а також просто пошуком на гугл-картах points of interest. Також важливим фактором була зручність стиковок для перельотів, я з самого початку вирішив більшу зробити ставку на авіацію, яка тут дешева. Скажімо, переліт з Сан-Пауло в Ріо триває 30 хвилин і коштує 25 євро. Натомість переїзд коштує як мінімум так само, а по часу займає годин сім.

Маршрут мав по суті три різних сегменти. Сан-ПаулоРіо-де-ЖанейроІгуасуЛіма і потім Куско – авіаційна частина. Це відносно безтурботна справа, де важливим є лише вчасно потрапити в аеропорт. Далі все робиться за тебе. Всі крім одного перельоту я купував упродовж півроку до подорожі, шукаючи акційні пропозиції.

iguasu_024

 

brasilia_209

iguasu_004

iguasu_103

Друга частина тріпу – це переїзди локальним транспортом в Перу і Болівії. Таксі я не користуюсь, бо це жлобство. А маршрутки там десь такі ж, як і в нас: хаотичні, некомфортні, хоч для магістральних переїздів є цілком пристойні нічні автобуси.

machu_301

cuzko_1_059

Так я переїхав з Куско до Оллантайтамбо, потім назад в Куско, далі до Тітікаки, потім Ла-Пас, неймовірне Уюні, де я мало не став заручником страйкарів, далі попутками до Сукре і Санта-Круза.

copa_002

lapaz_road_009

uyuni_002

uyuni_008

copa_102

Третя, коротка частина – це подорож до столиці Бразилії і ще шматочок подорожі до атлантичного узбережжя. Фактично вже не подорож, а невеличкий відпочинок.

brasilia_227

brasilia_040

santos_034

santos_019

Проживання я завжди бронюю наперед через Букінг. Кращого сайту я не знаю, скільки не пробував. Зальоти майже виключені і пов’язані хіба з власною неуважністю або хитрою подачею інформації. Найдешевший формат це хостели, але після важкого дня спати в кімнаті ще з п’ятьма людьми – вище моїх сил.

Втім, хостели все ж мали місце з огляду на потребу соціалізації. Перебувати три тижні в геть іншомовному середовищі важкувато, а хостел – це можливість поспілкуватись принаймні англійською. Ну і випити не самому ))

brasiliaway_075

brasilia_229

При виборі місця проживання я обираю в першу чергу – наявність інтернету і сніданку. Шукати зранку де перекусити, аби цілий день вештатись – це дурна трата часу. По-друге, бажана наявність туалету і душу в номері. Ніщо мене так не дратує ще з часів студентства, як похід в туалет на коридорі та черга перед кабінкою.

saopaolo_001

brasiliaway_011

machu_002

Спорядження. Це не Індія, про місячне турне якою я досі можу розказувати не без елементів трилера (почитайте багатосерійні Чернетки бандерлога, чесне слово цікаво). Тут немає потреби у спальниках чи ковдрах. Якщо звісно мова не йде про нічліжки в фавелах.

В мене було два наплічника, один з яких в принципі ховався в другий. Вага разом – до 10 кг на початку подорожі. По мірі пересування магнітики і всякі інші дурні сувеніри зробили свою справу, тож до фіналу все це важило під 20 кг. Категорично не можна брати сумки на коліщатках!

brasiliaway_073

cuzko_sasc_084

Гроші. Попри всі нюанси я волію користуватись картками. Так, є втрати на курсах, комісіях і так далі. Але це точно безпечніше, ніж обмін у мінял, де втрати ті самі і не лише ті. Банкомати – дорогий спосіб конвертації, краще платити карткою всюди, де мож. Але без банкоматів ніяк. Головне, що банкомати як правило встановлені у безпечних місцях і часто під відеонаглядом чи охороною. На відміну від тих же пунктів обміну.

santos_045

Ну і ще. Картка – незамінна при мультивалютних подорожах. Втім, якусь частку готівки в доларах чи євро (залежно від частини світу) при собі варто мати завжди.

saopaolo_002

santos_063

iguasu_050

lima_006

copa_001

Безпека у подорожах переважно полягає в тому, аби не ловити гав. Тобто само собою, тримати рюкзак так, аби його було важко розстібнути, фотоапарат намотувати на руку, а часом і ховати від гріха. Банківські карточки я тримав окремо від грошей і одна від одної, резервну – в брудних шкарпетках ))). Це дозволило б пережити ймовірний грабіж чи крадіжку.

Не варто тягати з собою всю готівку та всі документи, хоч це питання спірне. Адже і в хостелі залишати не безпечно. Але точно знаю, що не варто все це класти в одне місце.

Також не варто гуляти вночі, чи в районах, які путівники визнали небезпечними. Навіть аби потім написати: тю, слабаки, я от гуляв і ніц не було. Навіть вранці в деяких районах Ріо було страшнувато. А вдосвіта в Сан-Пауло доводилось проходити попри натовпи недопрацьованих путан і вгашених сутенерів, що не сприяє душевному спокою.

В цій справі головне – не реагувати на вигуки до тебе, при цьому не міняючи темпу та напрямку руху. Ну і не варто намагатись фоткати в такій ситуації людей, а особливо двіжових молодиків. Також певну небезпеку можуть становити куняючі бомжі. Більшість з них наркомани, які тим і живуть, що грабують.

saopaolo_073

rio_151

При самостійному тріпі найскладніша для мене частина – як бути з речами. Великий рюкзак навіть після виселення я залишав у хостелах. Це ніколи не вартувало додаткових коштів. Також за потреби я домовлявся і залишав його в міні-маркетах чи точках продажу мобільного зв’язку. Звісно, після того, як зробив там покупку.

А от маленький завжди був при мені. Виняток – пляж. Тут тактика така: обираєш сімейну пару чи групу пенсіонерів і просиш постежити ті хвилини, коли купаєшся. З огляду на криміногенну ситуацію, тут ніколи не йдуть у воду всією родиною.

rio1_078

santos_023

Кухня. Кулінарія – важлива складова туризму. Ніколи не розумів росіян, які пруть у Таїланді в ресторан “Балалайка”. Я не відвідав жодного ресторану української кухні в Баку, Грузії чи у Польщі. Хоч вони там є. Втім, рівно протилежним є приклад китайців, які по всьому світі харчуються в китайських кабаках.

brasilia_196

В подорожі я чергував харчування в супермаркетах з харчуванням в кафе. Супермаркети нічим не дивували, а тому жодної особливої екзотики.

saopaolo_235

santos_048

Всюди пробував пиво та локальні міцніші напої. Без цього ніяк. Це і дезінфекція, і спосіб розсмакувати країну. В Бразилії відкрив для себе напівнапій – напівстраву асаі. Ну в в Перу пив чай )))

santos_046

birdpark_140

lapaz_098

Бразильська чи аргентинська кухня – це багато м’яса. Але я м’ясо не дуже люблю, то й не сильно розсмакував я національні страви. З важливого – це тапіока. Це основа вуличної кухні.

brasilia_231

Популярний в Бразилії формат буфетів. Набираєш що хочеш на вагу.

santos_064

Власне вуличні перекусони я не надто практикував, хоч і не гребував. В Перу та Болівії люди постійно харчуються біля прилавків, переважно супчиками. Аж так глибоко я не занурювався, обираючи все ж цивілізованіші фастфуди.

cuzko_sasc_088

santos_040

lapaz_1_020

brasilia_234

Королівська страва в Болівії – і забув як називається. Все на купу, якщо чесно.

lapaz_216

Вуличні сосиски. Не ризикував.

copa_103

Просто страви.

homeway_007

lima_207

olla_225

olla_223

Це ми плавно підійшли до того, чому мої записки називаються куй-тріп. Куй – це просто морська свинка. Ті самі милі тваринки, які ми даруємо нашим дітям.

olla_117

Морські свинки, як відомо, уродженці Перу. Після колонізації Америки травинок вивозили до Європи, де ті стали домашніми улюбленцями навіть у королівських родинах. Але так і не стали їжею.

Натомість в Перу та Болівії – це навіть не туристичний атракціон, а реальна свійська тварина, яка є чи не в кожній сільській хаті, як у нас кури. Тваринка має смачне і добре м’ясо, а її мімімішність ніяк не торкає серця аборигенів. Свинку подають як в дорогих туристичних ресторанах, так і в дешевих харчевнях. (Пригадуєте, я вам розказував про собачі ресторани Ханоя?)

lapaz_207

http://world-is-yours.ru/?p=452

Заспокою всіх, хто мене читав. Свинку я так і не скуштував. Останнє фото – з нету.

machu_106 

Comments

( 1 коментар — Прокоментувати )
(Deleted comment)
mr_brut
21 березень 2016 09:17 (UTC)
хомячка шкода (
( 1 коментар — Прокоментувати )

Profile

dmitros
mr_brut
Вадим Войтик
Тут був Я

Latest Month

жовтень 2017
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Page Summary

Блогун - монетизируем блоги
Поиск по блогу

    Яндекс

free counters




bigmir)net TOP 100

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek