попередні записи | наступні записи
Ангкор – найбільший на Землі храмовий комплекс. І предки подарували його забутій Богом Камбоджі. Завдяки Ангкору сюди їдуть мільйони туристів, і ця галузь дає другий за значущістю дохід до економіки країни.
Ангкор подарував тисячі робочих місць камбоджійцям, а найближчому місту – Сім Ріепу – процвітання та найбільший в країні міжнародний аеропорт. Знаменитий профіль одного з найбільших храмів Ангкора – символ країни, його можна побачити на прапорі Камбоджі.
Втім, зараз не про сам комплекс, а про один з неодмінних ритуалів – зустріч світанку. Аби побачити схід сонця над Ангкором, нещасні туристи мають вставати найпізніше о 4:30 ранку.
Вже за півгодини цілком реально потрапити у чималий корок: до знаменитого храмового комплексу стікаються сотні машин, велосипедів та тук-туків.
До кавових палаток черги.
Позіхаючи, та потираючи фототехніку, народ крокує у темряву за дивом.
Сонні канбоджійці не забувають перевіряти квиточки. Не забули ж? Друга за обсягами стаття доходу країни!
Мало не навпомацки натовп розташовується навколо штучного озерця біля стін Ангкор-Вата. Найнетерплячіші починають фоткати вже.
Тисячі туристів переминаються з ноги на ногу. Світанка чекати півтори години.
Спалахи освітлюють заболочене озерце.
Вдень воно виглядає так.
Ангкор починає відтінятись на світанковому небі.
Клац-клац.
Ангкор червонішає.
Туристи тамують подих і постять знімки онлайн. Ще кілька років тому такого не було.
Гоупрошки фіксують щоденне диво.
Головне – не впасти в болото.
Ще трішки. Клац-клац!
Селфуню!
Головне – обрати унікальний кадр. Байка, що весь інтернет забитий тим світанком.
Воно?
Професіонали вирушили зустрічати світанок з додатковим обладнанням.
Нарешті!
Сонечко! 6:36. У Києві – перша ночі.
p.s. Цей пост виявився 100% плагіатом аналогічної історії блогера Іллі Варламова. Єдине, що мене виправдовує, так це те, що зі мною сталася рівно така сама халепа. І я відчував те саме і так само.