?

Log in

No account? Create an account

попередні записи | наступні записи

42

Ніхто точно не скаже, скільки країн є за Землі. Вивчення хоча б цього списку вже дає розуміння, чому. В принципі, будемо вважати, що десь 200. З них в 42-х станом на сьогодні я побував.

Ні, я не ставлю перед собою мети пройтися по всьому переліку. Тим паче, що таке досягнення мені не по кишені. Зрештою, переглядаючи топові туристичні блоги видно, що не дай Боже вам відвідати якесь там Сомалі.

У класичних туристичних турах я майже не бував. По Європі чимало поїздив з Українським журналістським фондом, потім — вже на автомобілі. По Азії — з Женею Іхельзоном і компанією. Зараз дозрів до абсолютно самостійних подорожей. І коли мене виженуть з комуналки, то з високою долею ймовірності зможу заробляти собі на хліб супроводом груп.

Отже, теорія. Звісно, що головне джерело інформації — інтернет. Корисним є читання форуму Вінського, сайту Тріпстер, де люди діляться практичним досвідом. Варто глянути на ТревелРу.

Банальний перелік картинок пам’яток мало чим корисний. Важливіше знайти інформацію про особливості проходження кордону, систему оплати громадського транспорту чи проїзду автобанів, розклад роботи ключових музеїв.

Звісно, можна купити якісь путівники. Але в нас їх вибір невеликий, а за кордоном вони продаються за грубі гроші, переважно у якості сувенірів. Незамінними і найкращим є Lonely Planet. Їх можна скачати та розрукувати собі найважливіше.

Маршрут. Його я складаю заздалегідь. Звісно, в першу чергу тут я залежний як від фінансових можливостей, так і від власної міфології. Причому мої фантазії вже кілька разів давали в молоко. Омріяний з дитинства Бруней виявився мажорною Конче-Заспою, Албанія — будівельним супермаркетом.

Якщо б хтось мене спитав, з чого розпочати — я би сказав так. По Європі — спершу поїхати у недорогий автобусний тур. І неодмінно час від часу відриватись від групи, аби відчути смак самостійності. По Азії чи по Африці (якщо мова не йде про пляжний відпочинок на курорті) — спершу з провідником чи досвідченим товаришем. Ну а далі можна і самому, нашо переплачувати турагентствам?

Ну і не забудемо про Україну. В нас теж є на що подивитись, повірте. Я говорю не про розкручені місця. Але це вже інша розмова.

Ще для мене важливим є те, аби маршрут був урізноманітнений. Найкраще — якимись природніми дивами. Після кількаденних відвідин італійських міст, коли їх різноманіття переродилось на одноманітність, відвідини озера Гарда стало відчуттям холодного душу в спекотний день. Такою ж паузою для душі став заповідник Канха — зелена оаза, геть нетипова для сучасної Індії.

Візи. Крок за кроком, але українцям дозволяє подорожувати без віз все більший перелік країн. Я звіряюся, як не дивно, по вікіпедії. Для Європи, навіть безвізової її частини бажано мати шенген. Він допоможе з тим же транзитом та й взагалі, якось вільніше.

Взагалі, для нас всі країни діляться на серйозно візові (Британія, Штати, Шенгенська зона), просто візові (тобто такі, що потребують віз, але сама видача їх формальна — та ж Індія, Індонезія), візові умовно (ставиться або купується по прибутті) і безвізові.

Готелі. Бронювати варто і потрібно. Фраза «а знайдемо щось на місці» не правильна. Більше того, іноді вигідніше забронювати через інтернет прямо сидячи на порозі самостійно знайденого готелю.

Щодо сайтів, то тут все ясно- Букінг. Для Європи це просто незамінно, якщо вас цікавлять саме готелі. Звісно, що є мережі, переважно заточені під хостели або взагалі, халявного підселення до аборигенів. Я цього не люблю, подорож і так є справою виснажливою, тож понадмірне спілкування мене не цікавить.

Для азійських країн певно кращий сайт Agoda. От тільки з Азією, звісно, все дещо складніше. Ну тобто бронювати ви можете, але іноді рентабельніше шукати щось на місці. Хоча це довго і марудно. Втім, без провідника я їздив мало, тож цим питанням не переймався.

Системи бронювання дозволяються підібрати абсолютно всі параметри, які, майже завжди, дотримуються. Більше того, бронювання (говорю про Європу) є вигіднішим — ціна нижча, часом суттєва, ніж оплата по прибуттю.

Оплачувати наперед майже ніколи не потрібно. Готель залишає право зарезервувати якусь суму на вашій картці або стягнути кошти у випадку неприбуття. Але не завжди цим правом користається.

В опціях пошуку я намагаються зорієнтуватись по району — готель в самому центрі ясно що найдорожчий. Крім того, обираю найнижчий ціновий діапазон, наявність вайфаю та сортую по відгукам. Це, між іншим, дуже гарний критерій, бо враховує і ціну. Ще намагаюся знайти проживання зі сніданком — це вигідніше, ніж потім у незнайомому місті тицятись зранку по кафе.

Інтернет. Без нього важко, принаймні мені. На відміну від мобільного зв’язку, без якого за кордоном цілком можна обійтися. Місцеву карточку купувати варто лише якщо ви надовго. Тоді можна відчути всі переваги мобільності. Усіляки тревелсіми я не визнаю, бо це дорого, хоч ясно що не так, як у роумінгу.

Щодо інтернету, то наявність вайфаю у готелях стає майже тотальною опцією. Чого не скажеш про аеропорти. Чомусь і надалі чимало летовищ вважає за можливе здерти з вас за інтернет гроші або запропонувати три старих компа десь у каптьорці.

Халявний вайфай часто є у кафе. Можна сісти за кавою і підчитати що потрібно. Якщо вас багато, а кави на всіх шкода — скористайтесь послугами розвідника. Один з компаньйонів йде на фінансові жертви, розвідує пароль і вже потім роздає його всім нужденним.

Авіа. Мистецтво пошуку перельотів — окрема тема. Я користуюсь агрегатором Airtickets. Однак перевіряю ціни і на кількох інших сайтах — тому ж Скайсканері. Розібратись там не складно. Зверніть увагу на те, що переліт з пересадками часто вигідніше прямого. Ну і на те, що вкрай бажано ставити гнучкі дати. Можна також поставити алерт — тоді вам прийде повідомлення про знижку на потрібний маршрут.

Прийнято вважати, що чим ближче до вильоту, тим дорожче. Це не завжди так. Ну а те, що переліт у два боки лише незначно дорожчий ніж в один ви і так знаєте (якщо мова не про лоукости). Зважу лише, що у зв’язку з цим вам доведеться повертатись з того ж міста, де починалась ваша подорож, а це не завжди зручно.

І ще. Зауважте, що на згаданих агрегаторах вкрай мало лоукостів. Той же Візейр доступний лише на власному сайті. Хочу лише застерегти, що лоукости — це завжди купа обмежень та заробіток на дрібницях. Валізи, реєстрація, кава — доведеться платити за все.

Лоукост лоукосту різниця, але ще нюанс це аеропорт. Дешеві перевізники воліють послуговуватись віддаленими аеровокзалами, більше схожими на ангари. Тож не дивийтесь, що рейс на Мюнхен прилітає геть не в Мюнхен, а на Венецію — теж в інше місто. Зекономлені гроші доведеться доплачувати за переїзди, хоча й це в принципі дешевше, ніж квитки класичних перевізників.

Гроші. Якщо ми говоримо про валюту, з якою слід їхати — то відповідь проста. Найкраще мати платіжну картку, а бажано — дві. Перед виїздом слід неодмінно зателефонувати в банк і повідомити про свій майбутній маршрут.

Картки можуть бути як Віза, так і Мастер. Попри твердження путівників, це майже ніколи не має значення. Інше питання, що картка типу «електрон» не бажана, нею і в інтернеті толком не заплатиш, та й взагалі.

Ніяких валютних рахунків вам не потрібно — банк розбереться за вас. Якщо ваша картка не чіпована, то майте на увазі, що можуть спитати паспорт.

Найзручніше розраховуватись карткою. Але навіть у Європі це може бути проблематчним — особливо у малих місцечках. Тож доводиться мати справу з готівкою. Я волію її знімати в банкоматі. На жаль, комісія за конвертацію та видачу може бути великою — гривень 50. Однак це, як на мене, все ж менший ризик, ніж непонятні курси та комісії у мінял.

Інший транспорт. Для автотуристів є корисний сайт про європейські дороги. А взагалі, треба читати. Особливо це стосується автобусних міжміських перевезень, які мають купу особливостей навіть у цивілізованих країнах. Те саме стосується міського транспорту — без підготовки іноді буває вкрай важко розібратись.

Пригадую, як в Сінгапурі мені довелося все ж звернутись по допомогу до місцевої мешканки. Розібратись з тамтешнім автоматом самостійно мені не вдалося. Звісно, є і винятки — Гонконг. Тамтешня система оплати місцевого транспорту напевне найзручніша у світі.

Залізниці завжди мають власні сайти, де геть нескладно прикупити потрібний квиток. Це можна зробити навіть в Індії. І хоч у вагонах відсутні провідники, ваше прізвище буде точно на роздруківці при вході.

Враження. Далі про суб’єктивне. З-поміж переліку відвіданих країн умовно нецікавими я би відзначив Албанію, Словенію, Македонію, Сербію, з азійських — Бруней, Емірати, Сінгапур, Макао, Палестина. У туроператорів є такий термін — одноразова країна. Оце воно і є.

Дивне відчуття залишив Ізраїль. Ніби ж круто, тисячолітні пам’ятки, основи віри, а відчуття — як в супермаркеті. Ватикан одноразовий в силу розмірів, як і Монако. Але побувати треба.

Натомість однозначно цікавими є Франція, Угорщина, Іспанія, як не дивно — Білорусь. Безумовно, варто і треба їхати в Прибалтику, Польщу, Чехію, Словаччину, Грузію, Хорватію. Цікавим є Туніс — з урахуванням моря можна побувати не один раз. Безумовно раджу Шрі-Ланку — природа неймовірна, а от океан для купання малопридатний.

Ну і мої фаворити. Німеччина, Італія, Туреччина, Малайзія, зверніть увагу на неї. У Малайзії взагалі лише один мінус — відстань. Безвізова для українців країна ще й зручний перевалочний пункт, адже тут розташований чи не найбільший азійський лоукост Air Asia.

Про Індонезію після мого фейла писати захопливо я не можу, але там точно є на що подивитись. Індія — для підготовлених чи стійких духом. Неймовірно багата країна, але потребує міцного серця. Ну і Гонконг та  Китай — певно найкраще з того, що я бачив. Унікальне поєднання різноманіття, приємності цін, милості людей, смачності кухні.

Може колись ще доповню. Але наразі — буде.

lr-07937



Comments

( 3 коментарі — Прокоментувати )
ya_yabko
19 травень 2013 16:28 (UTC)
Дякую, хороший пост!
Додала би ще декілька деталей.
1) Вже перевірено не раз і не два, що квитки краще бронювати в режимі інкогніто: так сайти не зможуть скористуватися файлами кукі і підвищувати ціну з кожним заходом.
2) При маленьких відстанях (до 500 км) по країні можна скористуватися ковоатюражем (не знаю, як це називається українською) - за певну плату їхати з кимсь в машині. Їздила так в Геную, Ніццу і в Гренобль, дешевше і без пересадок.

Edited at 2013-05-19 16:33 (UTC)
sparrow_hawk
19 травень 2013 17:55 (UTC)
дякую за пост!
forko
20 травень 2013 06:50 (UTC)
Докладно, дякую. Щодо грошей я б додав що варто ще в Україні поміняти трохи готівки країни в яку їдеш.
( 3 коментарі — Прокоментувати )

Profile

dmitros
mr_brut
Вадим Войтик
Тут був Я

Latest Month

жовтень 2017
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Блогун - монетизируем блоги
Поиск по блогу

    Яндекс

free counters




bigmir)net TOP 100

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek