Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Кіно: Грильований лелека

ДИТЯ ЛЮДСЬКЕ (CHILDREN OF MEN)

Виробництво
: США, Велика Британія, 2006 рік
Режисер: Альфонсо Куарон
Жанр: антиутопія
У ролях: Клайв Овен, Джуліана Мур, Майкл Кейн
Бюджет: $116 млн.
Збори: х/з
Прем’єра: 03 вересня 2006 року

Вже скільки бід напророчили кінематографісти людському майбутньому – і не згадати. Тут тобі і повені, і вторгнення інопланетян, і епідемії, і ядерні війни, і психовані роботи. Список можна продовжувати довго. Таке враження, що секта кіношників-садистів задумала винищити людство переляком.
 
Цього разу сектанти запропонували людству загинути через безпліддя. З такого лиха люди методично скочуються у свинство. Повсюди анархія, тероризм, тоталітаризм, расизм і алкоголізм. Мігранти з усього світу як щурі-параноїки лізуть до Великої Британії. Що не дивно – адже фільм Дитя людське знятий за романом англійської письменниці англійським режисером. Була б письменниця громадянкою США – мнимий рай квітнув би на теренах цієї країни.
 
Хоч рай паршивенький. Щоб там не показували на моніторах в автобусах і метро – мовляв, це по всьому світу алес-капут, в той час як Британія благоденствує – перед очима глядача картина сіра і убога. Масові чистки незаконних мігрантів, котрі, у свою чергу, відповідають повстаннями, не гірше від нещодавніх паризьких заворушень.
 
На фоні сірих стін, сірого неба, сірого асфальту і сірих мігрантів у клітках не живе, а існує такий самий сірий Теодор Фарон (Клайв Овен, знаний за стрічками Король Артур, Ціна зради і Не пійманий – не злодій). Максимум розваг – це час від часу гостювання в перестарілого хіпі Джаспера (Майкл Кейн – сивий і поважний такий дядечко з фільмів Чаклунка, Синоптик, Правила виноробів).
– Як відзначив день народження? – питає Теодора пенсіонер-хіпі. – Та ніяк, – каже той. – Прокинувся, почуваючи себе гімном, прийшов на роботу, почуваючи себе гімном та й таке. – Може це в тебе з похмілля? – Та ні, з похмілля в мене бувають хоч якісь відчуття.
 
Музичка, травичка, свіжий анекдот – уяви не маю, чого немає більше дітей, але цього лелеку приготували дуже не зле – і знову сіра тоталітарна буденність. Кіноавтори, як правило, саме таким сірим героям віддають місію порятунку людства.
 
Теодора доля примушує рятувати чорношкіру жінку, незаконну мігрантку, що мимоволі стає останньої надією людства. Адже вона… чекає на дитину. Хто батько вона не знає. Залетіла – біс його знає від кого. Для тисяч гнаних і голодних ця дитина може стати символом. Та чи потрібно це майбутній мамі?
 
Як і інші антиутопії, стрічка сповнена мрачних пророцтв і символів, котрі мають служити за знак для сучасних глядачів. Листівки проти війни в Іраку, мусульманські маніфестації, добра російська емігрантка. А ще – місцями майже документальні зйомки, сухі постріли, тремтяча камера і навіть крапельки крові на об’єктиві.
 
Режисеру Альфонсо Куарону (з його попередніх досягнень можна згадати третій фільм про Гарі Потера) стрічка пішла. Та й матеріал був, кажуть, добротний. Адже роман написала (кажуть, що сидячі на засіданнях Палати лордів) поважна англійська авторка, якій давно за 80. Як і більшість антиутопій, Дитя закінчується ніби як і нічим. Хоч і підстав для англійців полюбити неангліців ця стрічка не дає. Автори не закликають навіть кохатися. Який сенс, коли лелека пішов на гриль?

Tags: кіно
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments