Іджен. Марсіанські хроніки

Вулкани — головна біда Індонезії. Ненажерливі потвори раз по разу нищать усталене життя людей, забираючи іноді не лише врожаї та майно. Втім, країна вже навчилася отримувати від такого сусідства і певну користь: все більше туристів воліють побачити це природнє диво не через National Geographic.

Кава Іджен стирчить посеред гігантської однойменної кальдери (тобто долини, що утворилась на місці виверження первісного велетенського вулкану). Зараз ця долина виглядає, немов ілюстрація до фільму «Загублений світ».

Клікабельна панорама

Власне це він і є. Дивні дерева, незнайомі квіти. І пейзажі, неймовірні пейзажі...

Довколишня місцина багата на термальні джерела. Ми от надибали навіть один термальний водоспад.

Однак не вони приваблюють спраглих до нових вражень туристів. Головна принада — пекельні копальні Іджена, розташовані прямо біля парадних воріт Плутона, у кратері вулкану.

Сотні людей, немов мурахи копирсаються біля краю сірчаного озера, котре заповнило кратер. Людська винахідливість підказала, як з багатої на мінерали породи вибухами та ропою вимити сірку. Керамічними трубами ця суміш виливається до випарювання.

На жаль, мені не вдалося зробити фото безпосередньо в місці добування сірки. Тож скористаюсь передруком. Хоча навряд чи навіть з багатою фантазією можна собі уявити ті пекельні умови, у яких працюють робітники. Просто зауважте: веселенький жовтий дим — це пара сірки, що роздирає легені. А довколишня температура — 40-50 градусів.

Ломами та кийками робітники відламують шматки застиглої сірки аби навантажити їх до корзин і розпочати довгий шлях. Спершу — майже вертикально вгору, а потім — три кілометри вниз.

І нехай вас не обманює пінопластовий вигляд брил. Вага кожного уламка — близько 20 кілограмів. У двох кошиках — кілограмів 80.

500 метрів метрів до краю кратера — це найбільше випробування для роботяг. Стежка йде під кутом 40-60 градусів. На плечі — майже центнер ваги. У легенях — сірчаний дим.

Клікабельна панорама

Кава Іджин має 2800 метрів висоти. Звідси відкривається інопланетний краєвид: випалені дерева, гола земля, сірчані хмари, крізь які проглядається площина синьо-зеленого озера...

Клікабельна панорама

Крок за кроком мурахи-робітники несуть свою ношу. В кожного своя манера. Двадцять повільних кроків, двадцять швидких, двадцять повільних. Метрів 500-800 і перекур. Палять тут всі, видно, що самих лише сірчаних парів бракує.

За кілометр — невеличкий контрольний пункт. Тут корзини зважують.

О. Рівно 80.

Що ж, попереду ще два км.

Внизу сірку приймають та нараховують зарплату. За день можна зробити дві-три ходки. У підсумку — 5-10 доларів. За місцевими мірками — чимало.

Щодня, увечорі, від підніжжя вулкану відправляються вантажівки з робочими. Суворий контроль ретельно перераховує людське поголів’я в кузові. Недавно знову недорахувалися — раптово померлого робітника колеги таємно поховали десь біля Іджена. Вулкани люблять пожертви.

Вулкан Кава Іджен на картах Гугла. З індонезійського циклу можна прочитати про Джок’якарту та вулкан Бромо.