Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Кіно: Своє не пахне

ПАРФУМЕР: ІСТОРІЯ ОДНОГО ВБИВЦІ (PERFUME: THE STORY OF A MURDERER)

Виробництво: США, Німеччина, Франція, Іспанія, 2006 рік
Режисер: Том Тиквер
Жанр: драма
У ролях: Бен Вішоу, Дастін Хофман, Алан Рікман
Бюджет: $50 млн.
Збори: ще не відомо
Прем’єра: 7 вересня 2006 року

Схоже на те, що з наступним Оскаром вже все ясно.  Том Тиквер не дарма використав 50 мільйонів євро. Натуралізм стрічки вражає і часом з’являється враження, що ти таки чуєш запахи, якими просякнуте усе дійство картини. Тим паче, що дія відбувається в пахучому середньовіччі. Рано чи пізно кіно зможе передавати аромати, як колись навчилось передавати звуки, і я не позаздрю глядачам майбутнього, для яких неодмінно обзапахують роман Зюскінда.
 
В минулому часи, коли німці в фільмах говорили з ідіотським акцентом, самки неандертальців відрізнялись майстерним манікюром, а посмішці мешканця середньовіччя міг позаздрити навіть друже бобер. В штати Голівуду надійно прописались гримери та дизайнери, які творять дива. Так – кривим каріозним зубам і чорним погризеним пальцям! Ну а про те, що трава на екрані травяна, риба рибна, а гімно гімняне вже й мовчу.
 
Щодо акторської гри, то чудово. Старий кінь Дастін Хофман (грає метра парфумерії Джузепе Бальдіні в якого розквітав талант Грінуя) борозди не тільки не зіпсував, але й взагалі підняв планку професіоналізму на височенний рівень. Самого Жана-Батіста грає молодий актор Бен Вішоу. В критиці я вичитав, що на роль планувались Бред Піт чи Орландо Блум. Може б і потягнули, якби їх гарненько обколоти транквілізаторами та протримати з пару місяців у психушці. Проте у Вішоу Грінуй вийшов безподобний. Шкода тільки, що позбавлений емоцій та й взагалі будь-якої людяності у Зюскінда маніяк тут вийшов дещо мелодраматичний. З іншого боку, ще невідомо чим кололи цього самого Вішоу і як він справиться з ролями іншого типажу.
  
Щоправда, не дуже сподобався Алан Рікман у ролі багатого вельможі Ріші. В цих костюмах та ще й у цій ролі він страшенно нагадував професора Снега (чи як щ кажуть Снейпа) з Гарі Потера. Навіть зачіска аналогічна. Значно природніше він виглядав, наприклад, у Догмі в ролі безполого ангела-глашатая Метатрона.
 
Одним словом фільм чудовий і я його сміливо додаю у той, між іншим не дуже великий список стрічок, обов’язкових до перегляду. Не думаю, що захочу його подивитись удруге в найближчий час, проте – безумовно шедевр.
І аж тепер, для тих мешканців віддалених районів тундри, куди  планують провести електрику ближче до 2050 року і які в силу важкого інтелектуального перевантаження, викликаного вивченням таблиці множення не спромоглися прочитати роман Зюскінда (перекладений, між іншим на більшість уживаних мов світу та навіть навіщось на латину ) або бодай переглянути однойменну виставу (а ставлять її частенько) – розкажу дещо з сюжету «Парфумера». 
 
Жан-Батіст Грінуй народився, як то кажуть, у чреві Парижу, його найсмердючішому місці – на рибному ринку. Його мати – торговка рибою – народжувала його братів і сестер там же, можна сказати без відриву від виробництва і без жодних шансів на виживання. Проте саме Жану-Батісту, якому Бог дав фантастичний нюх, навколишній сморід не дав померти. Безпечну мати стараннями дбайливих парижан повісили, а Грінуй опинився у сиротинці мадам Гайар.
Вже в п’ять років і він сам, і навколишні діти зрозуміли, що Жан-Батист дуже вирізняється з-поміж інших. Ще не вміючи говорити, він весь світ сприймав через запахи, не розділяючи їх на аромати і сморід. Просто кожен запах був для цього значно повніший від тисячі слів.
 
В 13 років мадам Гайар вирішує продати Грінуя дубильнику, де він і зустрів повноліття серед запахів шкіри і кислот.  Ну а потім він потрапляє до метра Бальдіні, у якого якраз справи йшли не те, щоб кепсько, а дуже кепсько. Опинившись у царині запахів Грінуй навіть попри  бажання парфумера, змушує того довірити Жану-Батісту замішати якісь особливі парфуми, що той блискуче і робить.
 
Так Грінуй стає учнем парфумера. А ще – маніяком-вбивцею, бо конструює свої супер-парфуми не з чого-небудь, а з тіл вбитих ним жінок. Між іншим вбиватиме не лише він. Фактично всі, хто так чи інакше доторкнувся до його долі, помруть. Сам же Грінуй людиною у власне божому значенні цього слова так і не став. Як тварина, що була створена для виконання одному всевишньої відомої цілі він щезає з лиця землі після того, як ця ціль досягнута.
Да, про мешканців тундри я пожартував, бо хоч і бачив афіші вистав та й сам роман – в театр не пішов, а книгу не купив. Чесне слово – виправлюсь!

UA TOP Bloggers
Tags: кіно
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments