Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Кіно: Чи був хлопчик?

ІЛЮЗІЯ ПОЛЬОТУ (FLIGHTPLAN)

Виробництво: США, 2005 рік
Режисер: Роберт Швентке
Жанр: трилер
У ролях: Джоді Фостер, Пітер Сарсгаард, Шон Бін
Бюджет: х/з
Збори: $223 млн.
Прем’єра: 25 вересня 2005 року

Нехай вона не ображається, але мені Джоді Фостер не подобається. Оця її кіношна стійкість, що часом межує з одержимістю, просто лякає. Може це і подобається деяким мужикам, що страждають на мазохізм, але коли Джоді валить як танк на усіх своїх ворогів – мама не горюй. Навіть у ролі скромниці-страждалиці, наприклад у Сомерсбі, видно хто в хаті господар. А коли Джоді натрапила на інопланетян в Контакті, то останнім я би просто не позаздрив. Добре, що інопланетяни вчасно спригнули в тій стрічці.
Що цікаво, так це те, що і у реальної Фостер приблизно така сама біографія. Бо вона так і не вийшла заміж, народила від святого духа дитину, попри перспективи швидкої кінокар’єри поступила і закінчила престижний Єль. Навіть маніяк в її житті (як у Мовчанні ягнят) був.
 
На відміну від Фостер, фільми з дією на літаку мені подобаються. Як правило вони довгі, і якщо Титанік потонув за півтори (здається) години, то який-небудь Бройлер-747 і вправду може падати з сотню серій без особливої шкоди для сюжету. Згадайте Борт №1, Загублений рейс чи навіть наш Екіпаж.
 
Інженер Кейлі Прат, яку і грає Фостер, їхала в аеропорт з трагічним виразом обличчя. З таким самим, як і в її шестилітньої доньки. Що не дивно, враховуючи те, що тим самим рейсом мають перевозити труну з її трагічно загиблим чоловіком. Але варто було задрімати, як трагедія Кейлі посилилась, бо донька загадково зникла.
 
І понад годину вона носиться гігантським літаком з демонічним виглядом обличчя у пошуках дитини. Біда лишень в тому, що ніхто дівчинки не бачив, навіть в політних документах про неї ні слова. Немає ні її речей, ні ведмедика, ні квитка – ні-чо-го! Мало того, як повідомили з землі, дівчинка померла одночасно з батьком. Така от фігня, малята.
 
Так чи був хлопчик, чи то пак дівчинка? Чи може від того всього в мами шарики почали наїжджати на ролики, що спричинило критичну системну помилку в голові?
Ясно, що все не так просто. Як правильний оглядач, тут я мав би і спинитись. Але для оригінальності запропоную кіноманам класичні та не дуже варіанти розвитку подібних сюжетів. Звісно про варіант того, що Кейлі тупо психопатка я згадувати не буду, бо не цікаво.
 
Варіант 1. Дівчинку з’їв капітан літака. І далі він з садистським спокоєм споглядав за тим, як за ініціативою Кейлі команда обшукувала кожну шпарку. От тільки капітана видасть недоїдена лапка ведмедика, якого той помилково з’їв разом з дівчинкою.
 
Варіант 2. Так співпало, що всі пасажири літака є членами секти Аун-Сенрікьо, що летіли на черговий з’їзд. А квитки для Кейлі і її доньки в касах продали помилково, замість двох сектантів, які відмовились від польоту. Побачивши чужинців, сектанти спершу викинули найменшу через ілюмінатор. А оскільки розуміли, що Кейлі в ілюмінатор не пролізе – вирішили валяти ваньку з тим, аби так протягнути до посадки.
 
Варіант 3. Насправді Кейлі померла. І всі пасажири також мерці. І весь цей літак є лише уявою важко психічнохворого ветерана в’єтнамської війни, котрий уявляє себе капітаном літака. А дівчинка якраз реальна – сусідка по палаті, котра періодично випадає з уяви капітана.
Можу вигадати ще парочку варіантів, але не скажу, чи є серед них правдивий, чи все це тільки ілюзії. А фільм? Фільм нормальний, дивитись можна. Маю все ж надію, що в наступних стрічках Фостер бодай поплаче як слід.

UA TOP Bloggers
Tags: кіно
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments