Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Кіно: Контргайка і глушник

ДВОХСОТЛІТНЯ ЛЮДИНА (BICENTENNIAL MAN)

Виробництво: США, 1999 рік
Режисер: Кріс Коламбус
У ролях: Робін Вільямс, Ембет Девідц, Сем Ніл
Жанр: фантастична мелодрама
Бюджет: $100 млн.
Збори: $58 млн.
Прем’єра: 13 грудня 1999 року

Чим далі людство крокує шляхом технічного прогресу, тим більше воно починає переживати, щоб замудрі речі не почали самі натискати людству на кнопки. Як наслідок – то бунт термінаторів, то атака клонів. А все через що? Бо дали волю. Відкрутили в башковитого Термінатора контргайку, от його і понесло. Чи промовили сльозогінному роботу-хлопчику абра-швабра-кадабра і робот вже й сам кумекає чого це мама з татом так ритмічно рухаються. Хоч про це і ні слова в його, робота, операційній системі.
 
Аби полегшити дружині хатні справи і звільнити її час на цікавіші речі, тато (Сем Ніл, що бігав за бронтозаврами в першому Парку юрського періоду) прикупив  додому робота. Дія фільму відбувається в недалекому майбутньому, тож хатнім роботом вже нікого і не здивуєш. Он і в сусідів воно ходить по подвір’ю і лякає птахів замість опудала.
 
Мама ніби як і не заперечує, а от донечки не в захваті. NDR-114, або просто Ендрю бубнить і човгається по хаті, а на ніч втикає пальці у розетку. Дівчата ставляться упереджено, бо нашо їм ця бездушна консервна банка вдома? Старша й взагалі з дитячою жорстокістю наказала Ендрю скочити у вікно. З тих пір у робота виробилась стійка боязнь висоти.
 
І от тут тато робить стратегічно небезпечний крок – наказує усім ставитись до Цього не як до речі, а як до члена родини. Простіше кажучи – відкручує контргайку. Вечорами він веде з роботом душевні бесіди за портвейном, а вдень Ендрю читає, майструє, гуляє та у інший спосіб самовдосконалюється.
Як наслідок – робота понесло відомо у який степ. Не хочу, каже, бути консервною банкою, а хочу бути людиною. Під дією цього робофемінізму він просить свободи від хатнього рабства і будує собі хатинку для окремого від колишніх господарів проживання. А потім рушає в путь, аби знайти ще когось зі своєї серії. Ну не може ж бути він одинокий зі своїми глюками, - міркує Ендрю.
 
Десять років – і все марно. Всю серію або розібрали, або вже списали, або перепрограмували. Вже у відчаї натрапляє Ендрю (навіть у металевому обличчі його можна опізнати, як Робіна Вільямса – безсмертна місіс Дауптфайер) на двигануту аналогічну модель. Яка виявляється роботесою, причому доволі екстравагантну. Між роботами проскакує іскра. Але, як виявиться згодом, серце робота не вільне, тож у роботеси нічого не вийде.
 
Господар роботеси – технік-аматор, що веде експерименти з олюднення вертерів. Йому-то Ендою і викладає свою теорію, причому з кресленнями. Так, спільними зусиллями робот набуває не тільки розуму, але й тіла людини. А далі всі двісті років Ендрю шляхом постійних апгрейдів власного тіла з безсмертного перетворюється у звичайну слабку людину. Та навіть починає пукати, влучно жартуючи про те, що треба буде поставити глушитель.
Як і в Штучному розумі Стівена Спілберга наприкінці фільму всіх співчуваючих психічним розладам серед роботів пробиває сльоза, а сам робот перед смертю виголошує промову, варту кращого застосування. Мовляв, краще померти людиною, ніж жити роботом. До речі, одним з апгрейдів Ендрю встановлює собі одного корисного девайса, завдяки якому він цілком підставно розраховує на взаєм від своєї обранниці.
 
Фільм зняв Кріс Коламбус, режисер гарі потерів і самих вдома. Тож глядача чекає добротне сімейне кіно з елементами мелодраматизму і не без вищенаведеної моралі. Хоча мене особисто, при всій важливості психотерапії роботів, більше хвилюють права Волдеморта, якого знахабнілий Потер вкінець зачмурив. Ну скажіть, яке мені діло до того, має Робін Вільямс в заду глушник чи ні?



погрузка
Tags: кіно
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments