Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Покровка (з бонус-треком)

Одеська Покровка (яку ще називали Майорською), що на річці Тилігул цікавить не буремною своєю історією. За два століття свого існування степове село нічим особливим не відзначилось. Але пишатись Покровці є чим — на пагорбі тут височіє велична одинадцятикупольна церква Івана Богослова.

Покровка, церква Івана Богослова

Фондував спорудження поміщик Павло Кондрацький. Землі в Майорській йому дістались як придане. Павло Олексійович, інженер за фахом, господарює по-сучасному. Його п’ять тисяч десятин обробляють парові плуги, селянам і найманим працівникам виплачується заробітна плата.

Інженер будує в Майорівській силосні вежі, електростанцію, олійню. Для родини зводиться двоповерховий будинок. Все це з цегли, яку виробляли неподалік. У будівельний розчин, як у середні віки, для міцності додавались яйця.

Покровка

Покровка

Церков тоді, зрештою як і зараз, в цих краях було не багато. Як ви знаєте, поселення без церков звалися «деревня», а з церквою — то вже «село». Завдячуючи Кондрацькому Покровка стала селом.

Проект храму ніби як точно повторює якусь церкву Відня, де інженер бував. Хоч сильно я сумніваюсь, що саме Відня, тим більше, що в різних джерелах навіть це австрійське місто написано по-різному. Та і не пахне тут Австрією взагалі.

Покровка, церква Івана Богослова

Покровка, церква Івана Богослова

Покровка, церква Івана Богослова

Покровка, церква Івана Богослова

Менше з тим. Головне — це не лише архітектурна, але й технічна досконалість споруди. Так у підвалі було зібрано опалювальну систему.

Стіни прикрашали візантійські фрески. Кілька років вироблявся складний дерев’яний іконостас.

Різьблений наскрізь, він складався з п’яти і більше ярусів і був прикрашений мальованими іконами у людський зріст. Образи були відділені різьбленими колонками, орнаментованими виноградною лозою. А сама колона закінчувалася вгорі коринфською капітеллю. Послідовність рядів ікон була такою: перший — так звані намісні ікони, над ними — ряд святочних образів для дванадцяти головних церковних свят, над цими — ряд ікон апостолів, потім — ряд ікон з зображенням пророків і на завершення — ряд образів мучеників та інших святих. Над усім височів хрест, перед яким стоять скульптури Богоматері, святого Іоанна, Марії Магдалини і ангелів у хмарках.

Завершили будівництво в 1911-му. Храм висвятили на честь Івана Богослова.

Покровка, церква Івана Богослова

Під час революції панську хату в купі з господарськими будівлями селяни спалили, а сам Кондрацький на автомобілі втік до Одеси й, напевне, далі, за кордон. Щоправда згодом панський будинок відбудували й тепер тут сільська школа (яку я чомусь оминув). Мешканці Покровки переконані, що від школи до храму вели колись підземні ходи.

Ще переказують, як у одному з саркофагів, що були в церкві, селяни побачили через віконце у труні гарного офіцера у парадному мундирі з орденами та зброєю. Покійник виглядав, немов вчора похований. Коли розкрили труну, він відразу перетворився на порох.

Саркофаги відкривали, як ви розумієте, в пошуках кондрацьких скарбів. Внутрішнє убранство церкви спаплюжили вщент, дзвони й хрести познімали. З металевих трун повикидали мощі й поробили годівнички для свиней.

Покровка

Покровка

Храм то пустував, то використовувався як зерносховище чи склад міндобрив. Лише в 1990-і церкву передали віруючим. Місцеві селяни (очевидно що нащадки вандалів) з хат поприносили уціліле церковне майно, а один дідусь навіть відкопав кілька первісних бронзових дзвонів. Зараз храм повністю відновлено.

Унікальна церква могла б і не дожити до цих днів. Час від часу храм поривалися розібрати на будматеріали. На захист став уродженець сусідньої Левадівки поет-гуморист Степан Олійник. Мало не власноруч він прибив до стіни церкви табличку «краєзнавчий музей», що якимось дивом спрацювало на порятунок святині.

Покровка, церква Івана Богослова

Між іншим, у Левадівці відкрито музей-садибу письменника-патріота. Більша частина його життя була пов’язана з популярним колись сатиричним журналом «Перець». Але одну гумореску — екранізували. Гадаю, ви бачили цю короткометражку Леоніда Гайдая.


Бонус-трек

Степан Олійник. Пес Барбос і повчальний «крос»

До озер, через луги,
Там, де верб зелені шати,
Йшли природи вороги —
Браконьєри-торбохвати.

Поспішали мимо плес
За Гаврилом-здоровилом.
Збоку біг цибатий пес,
Дресирований Гаврилом...

Що не крок — тріщить лоза.
Йдуть, нема на них холери!
Ось і озеро-краса.
І спинились браконьєри.

Підізвавши двох Микол,
Одігнавши пса рудого,
Дістає Гаврило тол 
І дружкам говорить строго:

— Киньте к бісу цигарки 
І замріть у цій хвилині,
Бо як бахне — на шматки
Рознесе вас по долині.

Прикріпив Гаврило Щур
Тол на палку-закидалку.
Підпалив бікфордів шнур
І жбурнув на воду палку.

Ліг на землю на живіт 
І простяг тремтячі руки.
П’ять хвилин — і гримне світ!
І спливуть соми і щуки!

Але світ не без чудес
(Не забуть їм ту рибалку!):
Як уздрів служака пес,
Що хазяїн кинув палку, —

Гавкнув хрипло — і туди:
Діставати, як привчили!
Палку — в зуби... і з води
Пре до берега щосили!

Пре на них... А шнур горить!..
Торбохватам не до рибки:
Щур «ой боже!» верещить,
В двох Микол волосся дибки!

Двоє в майках і трусах,
Щур Гаврило в тілогрійці —
Чешуть так, що глянуть страх!
Хоч записуй в олімпійці!

Шнур згоря! Сильніше «крос»!
Озирнуться торбохвати —
З вибухівкою Барбос
Наступа уже на п’яти!

Марафонську боротьбу
Тим скінчили браконьєри,
Що залізли на вербу
І притихли, мов тетері.

Під вербою став і пес.
Кинув тол й махнув ганяти...
Мить...
і дим аж до небес!
Бахнув тол гучніш гармати!

Бахнув так, що їх труси
Над вербою закружляли,
Що суконні картузи
З неба й досі ще не впали.

Бахнув так у всі боки,
Що тікали з лугу коні,
Що здригнулися шибки
У міліції в районі,

Що хрестились на траві
Два Миколи і Гаврило.
Хтось питав їх:
— Ви живі? — 
Ті не чули. Поглушило!

Сполошилося село,
Збіглись діти до левади.
Лиш нікого не було 
Ні з району, ні з сільради.

Там воюють на словах,
Шлють з міліції папери...
А в озерах і річках
Нищать рибу браконьєри!

1960

Пес Барбос и необычный кросс

Пес Барбос и необычный кросс

Покровка на Google-картах. Проїзд на автомобілі від Києва — 340 км (біля 4 годин дороги), від Одеси — 145 км, від Кіровограда — 200 км. Дорога Т1623 майже на всьому проміжку жахлива.

Покровка

За окремі фото дякую bbv

Tags: мандри, одещина, фото
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments