Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Чернетки бандерлога. 12 лютого. Частина взагалі остання

Індійські автобуси – Джалгаон – фрукти і солодощі – дорога на Мумбаі – останні пригоди. Початок був тут.

До Аджанти з Джалгаона ми діставались звичайним рейсовим автобусом. Він чудово доповнив наші враження від транспортної системи країни. Як тут і прийнято, автобус був конкретно металевим і виглядав як велика безтолкова іграшка, випиляна напилком на уроках праці в середній школі.

Індійські автобуси

Індійські автобуси

Квитки продає кондуктор, набираючи потрібну суму з квитків різної вартості. А воділа тим часом валить з усієї дурі, пригазовуючи за місцевою звичкою в особливо  небезпечних на мій погляд місцях.

Індійські автобуси

Індійські автобуси

Джалгаон – місто не бідне, знане своєю гарною інфраструктурою, підприємствами, лікарнями і навчальними закладами. Тут народилась і здобула чудову освіту чинна президент країни Пратібха Патіл.

Джалгаон, на вулицях міста 

Джалгаон, на вулицях міста

Джалгаон, на вулицях міста

Крім того, Джалгаон можна назвати банановою столицею країни: 3% світового ринку бананів – місцеві. Індійські кавуни – добрі лише з вигляду, з нашими херсонськими не порівняти. Тітка, що на фотці внизу торгує гуавою, мужик – папаєю.

Мені ж були до смаку тутешні ананаси, одна штука коштувала 25-30 рупій (гривень 5-6).

Джалгаон, на вулицях міста

Джалгаон, на вулицях міста

Джалгаон, на вулицях міста

Джалгаон, на вулицях міста

На вулиці можна побачити дефіцитних (як мені пояснили) в останні роки торгівців ароматичними паличками. Їх роблять з… коров’ячого гімна. Зрештою, тут багато чого роблять з коров’ячого гімна – це ви, я думаю, вже знаєте.

Джалгаон, на вулицях міста 

Ще кілька кадрів з вулиць міста. Ось, скажімо, лавка годинникаря.

Джалгаон, на вулицях міста 

Це – індійські солодощі. Дуже кльові.

Джалгаон, на вулицях міста

Це панно прикрашає вхід до міні-маркету.

Джалгаон, на вулицях міста

А ось в цій ригалівці ми поснідали на 5 рупій кожен. Тобто за гривню. В останні дні ми остаточно втратили страх перед вуличною їжею.

Джалгаон, на вулицях міста

Джалгаон – місто у значній мірі мусульманське. Це створило певні складнощі з придбанням індійського бухла й особливо – його споживанням у готелі. Проте немає таких вершин, які б не підкорились українцям!

Джалгаон, на вулицях міста

Попереду був лише один перегон: з Джалгаона до Мумбаїв. За доброю традицією наш потяг запізнювався. Не знаю як, але лише в Індії чудово поєднується з одного боку – масова купівля квитків на будь-що через інтернет, висвітлення номера вагону, який опиниться в такому-то місці платформи. З другого – повна відсутність інформації про час затримки потяга.

На наше запитання начальник вокзалу так і сказав: мовляв, не знаю, може годинки за чотири буде. Ми йому відповіли, що це катастрофа, бо тоді не встигаємо на літак. “Добре”, – не заперечував добрий начальник станції, - “тоді потяг буде годинки за три”.

Вже у Мумбаях нас пов’язала поліція. Тобто не нас, а таксистів, які, як я розумію, працювали з нами “наліво”. В мене навіть закралась думка про гоп-стоп. Уявіть просто: ніч, люди з автоматами, якийсь темний закапелок. І десяток заспаних європейців з великими рюкзаками.

Проте боятись чогось в Індії я так і не навчився. Тому сміливо вийшов з таксо і звернувся до найпузатішого поліцая приблизно з такими словами: “Знаєте, – сказав я. – Це все ваші справи. А в нас цигель-цигель, “Михаїл Світлов”. Нас і відпустили. 

Вже з аеропорту я написав останній свій онлайновий пост з Індії. “Прощавай, Індія-мамо! Янукович, привіт!” Написав, вийняв водафонівську карточку з телефону і пішов на реєстрацію вильоту. Все!

Джалгаон, на вулицях міста

Tags: мандри, фото, індія
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments