Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Чернетки бандерлога. 29 січня [upd]

Райпур і його туристичні принади — алкомаркет — торговий центр — ухма, гукла, талі — зайці

Столиця штата Чхаттісгарх — індустріальний та економічний центр регіону. Місту іноді приписують давнє походження, але переважно вважається, що заснували Райпур у XIV столітті. Храм на першому фото — новодільний, на площі біля вокзалу. За цією ж модою і не без користі для церковного бюджету привокзальні церкви споруджують і в нас.

Райпур, храм на вокзалі

Райпур, храм на вокзалі

Туристичних принад в Райпурі три. Озеро Бурха Талаб — найбільше в місті, красу якому додає зелений острівець по центру (озеро я ще покажу). Храм Дудхараді, якому 500 років — ми його не побачили. І десь півдні — пару каменів від фортечних споруд, на які ми також начхали.

Головна гордість Райпура — його промисловий потенціал. Численні цементні заводи, мармурові та гранітні мануфактури нагадують про себе тонким шаром пилу, який вкриває все і вся за лічені секунди.

Райпур

Райпур

Райпур

Шістсот тисяч мешканців, ще й роботяг мали б якось попускатись, а отже тут ми принаймні розраховували прикупити щось зі спиртного. (Я розказував, що спроба поповнити наші запаси напряму в аборигенів закінчилась нічим).

Алкомаркети нам взагалі поки не траплялись. Ні на торгових ятках, ні в магазинах, ні в супермаркеті, ні в кафе чи ресторані ми не бачили не те що міцного алкоголю, а навіть пива.

Райпур не підвів: точку збуту стратегічного продукту ми знайшли. Дорогу нам безпомилково підказали своїм виглядом кілька роботяг. Спиртокультурний центр виглядав, як букмекерське віконечко на іподромі.

За великою решіткою стояло кілька пацанів, котрі приймали купюри від галасливого натовпу. Гроші вони тримали великими пачками прямо в руках. В простягнуті крізь решітку руки одна за одною летіли пляшки зі спиртним. Переважно — чекушки.

Райпур

Райпур

Денне місто пригнітило нас надзвичайно щільним вуличним рухом. В усі боки, незважаючи на сигнали світлофорів (там, де вони взагалі є, а є вони мало де) щільним потоком сунули вози, мотоцикли, велорікші, моторікші, вантажівки, легковики, просто велосипедисти.

Райпур

Райпур

Райпур

Райпур

Уся ці кампанія зчиняла такий галас, який європейцю видається неймовірним. Причина галасу, як я вже казав, проста: або на повороті, або виконуючи маневр мотомонстри сигналять, ніби як упереджуючи можливе зіткнення. Інші учасники руху або додають газу, або ухиляються кудись в бік, сигналячи у свою чергу.

Знаки із забороною дудіння виглядають вельми цинічно. Завдяки наявності клаксонів на індійських дорогах практично відсутні знаки пріоритету. Тим більше, що водії з другорядної вулиці чи перетинаючи основний потік воліють навпаки, додати газку, немов би у виклик. Далі варто на секунду зачинити очі і ти, неушкоджений, знову летиш на зустріч долі.

За дні, що минули, я жодного разу не бачив ані понівеченої машини на узбіччі, ані пляцка з собаки чи кота на дорозі, ані власне аварії. Хоча биті машини траплялись регулярно. У джипів, таксі чи вантажівок популярним є прилаштування якогось патика до бампера, ліворуч, аби таким чином контролювати габарити машини (нагадаю, що кермо тут справа).

Райпур

Райпур

Світлофор в центрі півмільйонного міста лише один. Він не працював.

Райпур

А от і чудове озеро Бурха Талаб. Напис «Like View» як додатковий бонус для кабака виглядає, як на мене, знущанням.

Райпур, озеро

Райпур, озеро

Єдиним ніби як вартим уваги об’єктом міста є торговий центр. Він тут настільки в пошані, що його охороняють немов президентський палац. Навіть фасад фотографувати не можна, не те, що всередині. Проте вміст розчарував — дуже вже контрастували бутіки ніби як з всесвітніми брендами із навколишньою дійсністю.

Райпур, торговий центр

Як вже досвідчені туристи, ми вирішили, що у незнайомих місцях місце для харчування варто обирати не лише за зовнішніми ознаками кабака. Важливим є фактор залюдненості — пусте кафе, тим більше в обідню годину має підказувати, що щось не так. Ми обрали як має бути.


Кулінарна хроніка. Чи то власник чи адміністратор кафе запропонував скуштувати нові для нас штуки. Це, по-перше, ухма — якась каша на листку величезного лавра (так мені здалося).

Ухма

По-друге — гукла. Це, я вам скажу, страва неймовірно божественна: ніжне, гостренька, сочненька. І проста: це просто вимочений у кефірі хлібчик.

Гукла

Наступного разу ми там же скуштували неймовірний обід з талі. Перед вами ставлять блюдо з купкою рису посередині, а навколо — штук 5 мисочок з різними соусами, підливами, кашками. Бонусом можуть йти пляцочки, салатик.

Талі

По мірі знищення продуктів нам їх увесь час підкладали. Причому наскільки я зрозумів, це додатково не вартувало. Гість має бути ситим!

Офіціант

Для довідки — вартість талі (а це одна з найдорожчих вегетаріанських страв) від 40 до 70 рупій. Це приблизно 10-12 грн.


У вечорі ми сідали на той самий потяг, на який запізнились напередодні. Сідали з неспокійним серцем — на компанію з одинадцяти чоловік в нас було лише чотири квитки (два від вчора і ще два докупили сьогодні). Що ж, спробуємо життя індійського зайця!

Райпур

Як я вже розказував, провідників у потягах немає. Двері в тамбурах можна відкривати-закривати за власним бажанням. А можна сісти на підлоги, звісити ноги долу й насолоджуватись рухом. Оцінюючи от такі пейзажі. Колійова краса, як і в нас — сумнівна.

Райпур, околиці

Райпур, околиці

У наступній розповіді на вас чекатиме візит до храму всіх релігій.

Карта подорожі. Продовження подорожі. Інші нотатки мого індійського циклу.

Tags: мандри, фото, індія
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 13 comments