Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Чернетки бандерлога. 27 січня [upd]

Холодний ранок — дивись-дивись — індійські національні парки — Канха — засідка на тигра — бандерлоги — курячий супермаркет — у пошуках алкоголю — ласі й панір-кебаб

Національний парк Канха розташований, даруйте за банальний вираз, в серці Індії. До найближчої цивілізації — кілометрів 70 дороги звивистими гірськими серпантинами. Що не заважає заповіднику бути привабливим туристичним об’єктом: адже тут можна на власні очі побачити диких тварин у їх природному середовищі.

Звичайно, найцікавішим мешканцем парку є королівський бенгальський тигр. Холодним передсвітанковим ранком ми вирушили на «полювання» на нього. Ланцюг із джипів вишикувався перед пунктом пропуску. До кожного підсів місцевий провідник. Поїхали!

У заповіднику Канха 

Навіть на неспішному русі машин через холодний вітер проморожувало до кісток. Здавалось, що природа вирішила виправити якісь свої глюки, і наслала на Індію морози, як і годиться у січні.

У заповіднику Канха

Та вже з першим сонячним променем на душі стало тепліше. А може то завдяки джину, який я про всяк прихопив з собою?

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

Просинались і непитущі мешканці заповіднику. Джипи роз’їхались різними стежками й час від часу робили зупинки. Як і прийнято у національному парку, виходити заборонено. Умовно англомовний гід тицяє пальцем у якийсь бік, пасажири з усіх сил вдивляються у зарості.

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

Найуважніші першими помічають тваринку, котра, не чекаючи підступу мирно чистить зуби чи просто тупить під першими променями ранкового сонця. З гиготінням «дивись-дивись» клацають фотоапарати. Далі!..

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

Цю місцину в чащобному серці Індії англійці нанесли на карти лише в першій половині XIX століття. Тоді тут були непрохідні зарості салових дерев (ні, на них сало не росте), між якими одне одному наступали на ноги бізони, тигри та олені.

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

Згодом Канха здобула популярність серед мисливців. І лише після того, як в середині 1950-х якийсь Мюнхаузен вполював тут три десятки тигрів за один похід Кхану оголосили Національним парком. Його територія — це майже тисяча кв. км природи, за що заповідник по праву вважають одним з найкращих в Індії.

У заповіднику Канха

Взагалі, перший національний парк в Індії, Джим Корбет, створили ще за англійців, в 1935-му. Його vip-мешканцем також є бенгальський тигр. (Джим Корбет — англійський вояка, мисливець, вполював купу тигрів-людожерів і леопардів. А потім перекваліфікувався в натураліста-фотографа).

Канха — дев’ятий за розмірами індійський парк. Найбільший — розташований в Гімалаях парк Хеміс — має площу 4100 кв. км, як половина Чернівецької області. Всього ж в Індії — 92 національних парки, які займають 38 тис. кв. км, більше як процент площі країни. Причому уряд має намір подвоїти їх кількість.

Карта заповідника Канха

Для порівняння — в Україні є 18 природних парків, а їх сумарна площа — десь до десяти тис. кв. км, майже півтора проценти площі нашої країни. Інше питання, наскільки адміністрація наших парків конвертує свій статус в щось путнє.

Територія парку багата як на гірські ліси, так і на розлоги луки. Переважно ці луки — колишні людські поселення, звільнені від мешканців (!) при влаштуванні парку. Канха — дім для шістсот видів квітучих рослин.

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

З тварин заповідник пишається великими популяціями птахів, а також леопардами, лінивими ведмедями (це дійсно такі тварини, мурахоїдні тварини, яких ще називають губачі), оленями, дикими собаками і, звісно, тиграми.

Машина зупиняється і нам показують сліди тигра. Хочеться вірити, що не такі, які робила кухарка у «Смугастому рейсі».

У заповіднику Канха

Ще кілька поворотів і ми стаємо перед якимись заростями. — Тайгер, — каже наш провідник, і ми напружено вдивляємось у ліс.

У заповіднику Канха

Потихеньку до нас прилаштовується з десяток машин, у яких лише індійці — Канха мало відвідується європейцями чи американцями. Всі у очікуванні. Марному, як ми поступово усвідомлюємо.

— Часто ви тут за тиждень бачите тигра? — нам просто розказували, як в іншому парку туристам показували лише гімно бегемота. — Та буквально вчора! — провідник був сповнений оптимізму.

У заповіднику Канха

До речі про гімно (про нього взагалі буде окремий пост). У музеї, який облаштований на великому пітстопі з кавою і канапками, під склом акуратно викладені взірці тигрячих какашок. Крім того, туристам показують з чого тигр складається, чим харчується і так далі. Одним словом, повна тигроімітація.

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

Край дороги дуже часто зустрічаються термітники. Більшість — людського зросту.

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

Нарешті побачили і мавп. — Як їх у вас називають? — спитали ми у провідника. — Бандера, — почулося нам щось знайоме. Чи то з казки про Мауглі, чи то з нашої української історії.

Між іншим про Мауглі. Кажуть, що саме ці пишні ліси, яри й луки надихнули Кіплінґа на його роман «Книга джунглів». Хоч я і не дуже розумію в цьому випадку, що значить «надихнуло».

У заповіднику Канха

У заповіднику Канха

За вечерею наша паломницька делегація нагадалась, що ранковий дубак геть виснажив всі наші запаси спиртного. Враховуючи, що магазини з бухлом тут є рідкістю (ми їх зустрінемо завтра), мене відправили на контакти з місцевим населенням.

Населення було, як мені здалося, під алкокайфом. Але вперто відмовлялось зрозуміти мої натяки, тим більше, що відомий жест стукання по горлу для них нічого не означав.

Дядько готує алугобі

Печеться чапаті


Кулінарна хроніка. Панір-кебаб. Це печений на вугіллі селянський сир у спеціях.

Панір-кебаб

Запити його пропоную ласі — йогуртовим напоєм. Він буває солодким або кисленьким.

Ласі

Цього ж дня ми вперше з часу подорожі куштували м’ясо. У місцевій корчмі нам запропонували курку. Судячи зі звуків, курку прямо при нас, за шторкою позбавили життя, що спричинило докори сумління в окремих учасників поїздки.

Пізніше ми бачили вуличних торговців «нашою Рябою». Продавець сидить на вулиці біля клітки з куркою й у порядку черги продає одному — яйця, другому — готує прямо тут омлет, а для третього відтинає нещасну курячу голову прямо не відходячи від омлету. Такий собі курячий супермаркет.

Курячий супермаркет

Добре, що індуси не їдять яловичини...

У заповіднику Канха

Попереду — історія про те, як ми запізнились на потяг, попри гонку серпантинами. Шкода, але наша подорож значно обігнала мої нотатки. Ось цей пост я виклав з нічного експресу Колката — Гая. Дай Боже здоров’я Водафону.

Карта подорожі. Продовження подорожі. Інші нотатки мого індійського циклу.

Tags: мандри, фото, індія
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 7 comments