Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Чернетки бандерлога. 26 січня

Знову потяги і вокзали —ментальні особливості індійців — картки і банкомати — мови — Гондія і атака на вокзалі — приїзд до заповідника Канха — туалети

Потяги в Індії є кількох класів. Чим вищий клас — тим раніше слід купувати квитки. Спальний вагон другого класу — той, що подібний на транспорт для в’язнів — це плацкарта на шість поличок у купе плюс на дві — на боковушці (їх ви бачили в кінці першого індопоста). Шість поличок — тобто по три з кожного боку купе, у розкладеному вигляді сидіти на них не можливо.

Індія, потяги

Кондиціонований вагон є також на три чи дві полички. Ну і вершина індовагонної ієрархії — перший клас. Найкомфортніший і найдорожчий, фактично — наше СВ. Фоток цього дива в мене, виходячи з формату подорожі, немає.

Натомість є от такий, майже рідний варіант загального вагона.

Індія, потяги

Суттєва відмінність — хіба в традиційних для Індії гронах вентиляторів. Вони всюди.

На вокзалі

Як відомо, залізницю в країні будували британці. Чимало вокзалів у великих містах, таких як Мумбаї, Колькатта, Делі зберегли риси колоніальної величі. Пересічні станції — це вже не палаци, а звичайні функціональні споруди.

Індія, на вокзалі

Індія, на вокзалі

Індія, на вокзалі

Набір приміщень на вокзалі — як і в нас. Хіба вирізняється наявність окремих кімнат очікування для жінок, і для чоловіків. Неодмінно є крани з питною водою (чому крани пронумеровані я не знаю). Пити її, як ви розумієте, не варто.

Індія, питна вода на вокзалі

Пожежний стенд.

Індія, на вокзалі

В усьому іншому вокзали як вокзали. От чувак в касі купує квиток. Касир — мужчина, жінки в провінціях торгують хіба на базарі. Зауважте на віконечка — за межами Індії їх би зробили ніяк не на рівні обличчя, а тут — все для комфортного спілкування.

Індія, на вокзалі

Носильник.

Індія, на вокзалі

Зверніть увагу на маленьке табло над його головою. При всьому тому бардаку, який тут часто є, індійці додумались писати де буде вагон у потяга, що прибуває! Індивідуально для кожного потяга. (Іноді це не позбавляє від необхідності гасати з висунутим язиком платформою, але це питання знову ж до загальної бардаковості).

От ще.

Індія, на вокзалі

Преса.

Преса на вокзалі

Преса на вокзалі

Чіпсами та іншим гімном торгують з візочків. Це не просто так зроблено — у випадку прибуття свіжого потяга на іншу платформу продавці хутко передислоковуються.

Індія, на вокзалі

Саме час сказати про неймовірну привітність індійців. За ці дні мені не довелося зустрітись навіть з проявом відвертого роздратування. Переважна більшість зустрічних посміхається, а з іноземцем індійці воліють не лише привітатись, а ще й розпитати відки він і куди слідує.

(Десь посередині подорожі це почало конкретно замахувати, зате в кінці — така увага була нам геть фіолетова).

За час моїх мобільнотелефонних митарств я вимушено перезнайомився чи не з половиною населення Варди. Чимало моїх нових знайомців зустрічались мені й пізніше, щоразу з посмішкою вітаючись.

Індійці

Індійці

Індійці

Ще одна цікава особливість поведінки індійців проявляється під час виникнення щонайменших проблем. За прикладом знаменитого джеромівського дядечка, котрий забивав цвяха всією родиною, жителі сонячного Індостану за кожної ліпшої нагоди збираються у натовп, обговорюючи подію й даючи поради.

Це мені дуже нагадує анекдот-загадку про те, чим не можна займатись на Красній площі. Варто, припустимо, виникнути секундному конфлікту між продавцем і покупцем, як вже кілька зацікавлених осіб долучиться до цих міні-розборок.

Якось моторікші, після приїзду до пункту призначення почали вимахуватись щодо підсумкової вартості нашої подорожі. Й можете не сумніватись — за кілька хвилин майданчик навколо нас нагадував велелюдне новгородське віче. Ось два фото з інтервалом секунд в десять.

Суперечка

Суперечка

У банкоматі після першої невдалої спроби зняти гроші, яка відбувалась за активної участі охоронця (я чогось постидався відсувати його від екрану), нам на допомогу негайно завітав продавець соків. На другій невдалій спробі до нас почали підтягуватись і рікші. Благо, на третій раз все в мене вийшло. Індійці не без розчарування розійшлись.

Між іншим, банкоматів, як і пунктів розрахунку картками в Індії дуже мало. Ті, що є більше нагадують міні-банки з дверима, решітками і охороною. (І нехай вас не обманює те, що автомати апріорі мали б працювати без людей. Тут майже в кожній буді сидить один, а то і не один чувак з рушницею).

До того ж Індія — країна підвищеного ризику для карткових операцій. Вирушаючи сюди варто попередити свій банк про подорож.

Банкомати

І ще про ментальні особливості — майже всі охоче фотографуються. Навіть поліцейські. Хіба діти можуть побавитись у встидливість чи сувора старенька тітонька. Але навіщо нам суворі тітоньки?

Індуси говорять купою мов: 17 основних і понад 800 діалектів. Мешканці Раджастану майже гарантовано не порозуміються з жителями Орісси. На хінді більш-менш говорить третина індусів, переважно на півночі.

Індійці

LR-01146

Індійці

Натомість англійську в якості міжнаціональної мови знають дуже погано. Мені доводиться перекладати двічі: перший раз на англійську, другий — з їх англійської на звичайну. Часто працівники сервісу чи поліцейські (навіть у великих містах) ніфіга не розуміють і запрошують у якості перекладачів перехожих. Користі від того теж небагато.

Плутанини, особливо у перші додавала ще одна особливість індійців: на знак згоди чи розуміння тут качають головою з боку на бік. Ніби як кажучи «навіть не знаю», або «ай-ай».

Після такого тривалого ліричного відступу на звичайні дорожні нотатки цього дня майже не залишилось місця.

Дорогою в Канху

Дорогою в Канху

Дорогою в Канху

Гондія мала стати нашим транзитним пунктом. З потяга ми пересаджувались на джипи й вирушали в заповідне серце Індії — Канху. Поки Женя шукав джипи, нас спіткала справжня біда — слава. Якийсь час аборигени просто роздивлялись, але після чиєїсь необачності — пішли у наступ.

Сеанси масового фотографування, політінформації про Україну та натурального обміну було перервано лише після появи джипів. Здавалось, що у далеку подорож нас відправляє все місто

На вокзалі в Гондії

На вокзалі в Гондії

На вокзалі в Гондії

Я намагаюсь уникати тут фото моїх колег по експедиції, проте наступна картинка гарно проілюструє, що відчували наші дівчата.

На вокзалі в Гондії

По саму Гондію сказати особливо нічого. Зверніть увагу на фірмове поєднання традиційних індійських будматеріалів: скла, бетону, гіпсу, дерева і гімна.

LR-01172

LR-01184

За три години серпантинами (про особливості гірського драйвування я розкажу пізніше) ми були вже на місці.

Дорогою в Канху

Дорогою в Канху

Про заповідник я розкажу у наступному пості, а зараз ще трішки побутово-ментальних спостережень.

Туристи, котрі відвідували східні країни, знайомі з тамтешніми туалетними особливостями. (Я про них писав, скажімо, в Тунісі). Індійці теж не користуються туалетним папером. Біля унітазів немає і йоршиків. Навіть зливу може не бути.

Індійські туалети

Індійські туалети

На фото вище — унітаз так би мовити комбінованого стилю. Справжньому ж індусу унітаз — взагалі зайвий. Біля кожного унітазу чи просто дірки в підлозі прилаштовано краник, або просто поставлено ковшик з водичкою. Наслідком такого звичаю є забобона: не їсти лівою рукою.

На цій інтимній ноті можна й закінчити. Завтра ж полюватимемо на тигра!

Покемон в поїзді

Карта подорожі. Продовження подорожі. Інші нотатки мого індійського циклу.

Tags: мандри, фото, індія
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 21 comments