?

Log in

No account? Create an account

попередні записи | наступні записи

Мармурова печера

Кримський гірський масив Чатир-Даг як швейцарський сир. Колишнє дно доісторичного моря багате на численні впадини, колодязі і, звісно, печери. Мільйони і мільйони років у вапняку вимивалися водою карстові пустоти. Мармурова печера – одна з них.

Мармурова печера, Крим

Знайшли її симферопольські спелеологи у 1987-му, зовсім недавно. Через рік новоутворений центр спелеотуризму “Онікс-Тур” взявся за облаштування екскурсійних маршрутів.  Проте до того найважливішим завданням ентузіастів було збереження природної краси у первісному вигляді.

Мармурова печера, Крим

Мармурова печера, Крим

Справа в тому, що всі раніше розвідані печери Чатир-Дагу, окрім хіба сусідньої Еміне-Баїр-Хосар, були фактично знищені туристами, аборигенами та й просто випадковими відвідувачами. Особливо активно цей процес пішов в кінці XIX – на початку XX століть.

От як описує один з тодішніх відвідувачів свій візит:

Отбив несколько красивых кусков сталактита и осмотрев все, что было доступно без крайнего риска, мы поспешили назад..

Мармурова печера, Крим

Мармурова печера, Крим

А от ще цитата іншого тогочасного гостя:

Сначала при входе в пещеру нужно идти согнувшись и даже становиться на колена а через несколько саженей пещера переходит в подвал. В этой пещере валяется много человеческих костей и черепов, разными посетителями натасканные даже до самого наружного отверстия. [...] Но кроме темноты и удушья ущелья, сырости и грязи, увидите презанимательные сталактитовые фигуры, надгробные памятники, безобразные статуи, колонны, целые ряды разнокалиберной выпуклости по стенам и сводам переплелись рубцами, как оголенные корни вековых деревьев.

Ногами наступаем на человеческие кости и головы, которых, сам не зная для чего, разбил штук пять о стену, оказались прочны. Черепа чрезвычайно толсты, желтого цвета. Татарин, единственный мой спутник в пещере, почему-то пришел в страх и стал просить меня оставить эту операцию и не мало удивлялся мне, что я распоряжался здесь как у себя дома. Уважив его просьбе, я предложил ему идти со мной дальше в какой-либо лаз пещеры, но он положительно отказался.

Активні туристи примудрялися складати з черепів навіть цілі колекції. Та вже дуже скоро у печерах не можна буде знайти ані кісточки. А на місці надзвичайних сталактитів виблискували хіба алмазні злами. Писали навіть про підперті сталактитами балкони у місцевих хатах!

Мармурова печера, Крим

Мармурова печера, Крим

Час від часу піднімалось питання охорони природних скарбів. Але подальші війни знову і знову перекреслювали такі починання. Тож ви розумієте, яка була радість відкриття печери у первісному вигляді.

Цікаво, що своє відкриття спелеологи тримали в таємниці! “Онікс-Туру” вдалося завершити перший етап облаштувань буквально за рік. У 1989-му Мармурову відкрили для туристів.

Мармурова печера, Крим

Мармурова печера, Крим

Про актуальні тодішні теми нагадує назва найбільшого залу печери – Перебудови. Його площа чотири тисячі кв.м, а висота – понад 20 метрів. Зрозуміло, що фотографії не здатні передати всієї навколишньої краси. Тим більше, що там має місце оптична ілюзія – відстані здаються меншими, ніж вони є насправді.

Мармурова печера, Крим

Загальна тривалість екскурсійних маршрутів – близько години. Причому чисто по-кримські їх розбили на декілька частин. Тобто ви можете пройтися шматочком печери, а потім вас виведуть геть, або вам слід доплатити за продовження екскурсії.

Мармурова печера, Крим

Вхід до печери – на висоті 920 метрів над рівнем моря.

Мармурова печера, Крим

Та повернімось до печери. Окрім залу Перебудови цивілізовані туристи можуть відвідати галерею Тигровий хід з її кам'яними водоспадами, ванночками з водою та геліктитовими квітами.

Мармурова печера, Крим

Мармурова печера, Крим

Мармурова печера, Крим

Головний об’єкти Палацової зали – кальцитова гребля. Є також і нижня галерея, доступна для більш підготовлених екскурсій.

Мармурова печера, Крим

Мармурова печера, Крим

Ті, хто бував у печерах знають, що по-перше, спелеологи дуже багато копають. Тонни глини вони у мішках доправляють до поверхні, відколупуючи все новій й нові лази. Ну і по-друге, таке малоромантичне заняття компенсується вправами у фантазіях.

Кожний вартий уваги об’єкт дістає якесь ім’я, а часто – десятки. Багатьом у темряві ввижаються усілякі потвори, але мистецтвом масового навіювання спелеологи володіють краще за інших. Оце, для прикладу, рука, що вказівним пальцем тицяє до стелі.

Мармурова печера, Крим

Це Дарт Вейдер.

Мармурова печера, Крим

Це якась вежа, на яку справа лізе дитина. Ну або чувак, якому до спини всадили топірця.

Мармурова печера, Крим

В цьому сталагміті багато хто бачить космічний корабель або буддистську ступу.

Мармурова печера, Крим

Спелеологи з колегами зуміли побачити також Чебурашку, Діда Мороза, Пізанську вежу, Мамонта і безліч безіменних фалосів. Цю ж химеру звуть Господарем печери.

Мармурова печера, Крим 

А от добре видно, як тягнуться одне до одного сталактит і сталагміт. Буквально за кілька тисяч років, як все буде добре, вони зростуться у сталагнат.

Мармурова печера, Крим 

Чудова акустика й великі зали дозволяють поводити у Мармуровій печері концерти. Звуки органу, які можна почути під землею під час екскурсії, дозволяють бодай уявити це неймовірне відчуття чистоти й глибини.

Класична музика тут звучить цілком щиро. На відміну від інших печер Чатир-Дага перші гості Мармурової не чули під ногами мерзенний тріск купи людських кісток.

Мармурова печера, Крим

Comments

( 15 коментарів — Прокоментувати )
sparrow_hawk
26 листопад 2009 15:09 (UTC)
був там... дуже красиво
nick_coll
26 листопад 2009 22:05 (UTC)
я теж тутбув
mr_brut
26 листопад 2009 22:16 (UTC)
прально!
хоч еміне мені більше сподобалась. і більша, і цікавіша. правда там я був пару років давніше. може то сила перших вражень?
nick_coll
26 листопад 2009 22:23 (UTC)
і мені. Я вже нижче якраз комент написав)))

У мене першою була Новоафонська печера (Абхазія). При тому — двічі.
А після вже було наше Кривче, потім Мармурова, а вже по ній — Баір-Хосар.
А ще всякі печери нетуристичні на Карабі-Яйлі зі снарягою.
Але все ж Еміне — з українських печер тримає гілку першості.
maika82
26 листопад 2009 19:45 (UTC)
"Достояние республики" в Украине
спасибо за фотопрогулку)
mr_brut
26 листопад 2009 21:36 (UTC)
спасибо, что читали!
nick_coll
26 листопад 2009 22:20 (UTC)
> або вам слід доплатити за продовження екскурсії.
ти певен? Адже квиток на відповідний зал треба купляти одразу, а не потім «доплачувати за екскурсію».

Дайош ще Еміне-?
Моя улюблена печера. Ще й з музикою в залі Кечкемет.
mr_brut
27 листопад 2009 06:40 (UTC)
До речі:
Почему Кечкемет? Александр Козлов, отвечая на этот вопрос, вновь вернул нас в далекий 1974 год, когда один из юных спелеологов, кидая камешки, случайно попал в какую-то дыру. Камешек летел, летел и булькнул в воду. С него-то и началось открытие Баира. Работали по двое-трое суток без сна (раньше не было подземных базовых лагерей). Пять метров проходили за 20-30 минут. Когда с огромным трудом зашли в один из залов и уперлись в стену (вроде как достигли тупика и натеки закончились), решили передохнуть. Тут же нашли натек в виде стола, а рядом - "табуретки". Присели, отдышались, и кто-то из ребят сказал: "Сидим, как в "Кечкемете". Имелся в виду одноименный ресторан, который был в те годы очень популярным в Симферополе и назывался в честь венгерского города-побратима. У одного из спелеологов жена в то время работала там официанткой, и вся дружная компания каждое воскресенье туда наведывалась. А еще ребята ходили в "Кечкемет" "на Новосельского". "Саша играл на саксофоне, - вспоминает А. Козлов, - а мы очень любили джаз, вообще хорошую музыку. Так что Кечкемет - это не только город-побратим, как оказалось, но и уютное место для посиделок".
nick_coll
27 листопад 2009 08:41 (UTC)
так, так. Я в курсі про цей ресторанчик для спелеологів)))
shun707
28 листопад 2009 23:04 (UTC)
Клас! :) А може тобі фото Еміне с тої нашої поїздки скинути і про неї розкажешь так само цікаво? А то валяються без діла...
kornellio
29 листопад 2009 22:42 (UTC)
дякую. цікаво написано
mr_brut
30 листопад 2009 08:07 (UTC)
данкешон!
svitzaochi
02 грудень 2009 17:33 (UTC)
дякую за репорт!
взимку туди збираюсь саме їхати. На Чатирдагу був лише в доступних необладнаних печерах типу Холодної, Тисячеголової ітд.
kzemskyy
03 грудень 2009 09:08 (UTC)
Очень стыдно. но Я там никогда не был.
liveghost
03 грудень 2009 13:28 (UTC)
Дуже файно там, але так хочеться довше посидіти. Без натовпу і балаканини екскурсовода.
( 15 коментарів — Прокоментувати )

Latest Month

жовтень 2018
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Блогун - монетизируем блоги
Поиск по блогу

    Яндекс

free counters




bigmir)net TOP 100

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek