?

Log in

No account? Create an account

попередні записи | наступні записи

Луків. Тут пахне тамплієрами

Недавня сенсація про волинських тамплієрів не так давно прокрякала численними ЗМІ. Причому з подачі Бориса Возницького, того самого заслуженого академіка, котрий відродив Олеський замок.

Опис замку тамплієрів у селищі Луків пан Возніцький знайшов у одному англійському історичному джерелі. Згідно з ним, тамплієри поселилися тут у 1231 році. “Замок не зберігся, він був дерев'яним. Але навколо того місця, де він стояв є частина греблі та стародавнього моста, величезні заповнені водою рови шириною 25-30 метрів”.

Нині замість тамплієрів тут мешкають хворі на туберкульоз.

Луків, графський палац

Давнє холмське село вперше згадується у документах початку XVI століття (в різних джерелах фігурують і 1510-й, і 1537-й роки). За кількадесят років село на віки втратить свою первісну назву і стане Мацейовом.

Луків, графський палац

Лукове село було спадковою власністю дворян Матвієвих, які згодом стали зватись на польський манер Мацейовськими. У 1557-му  король Сигізмунд II Август видає надвірному коронному маршалу Станіславу Мацойовському наказ будувати на місці села місто із замком, нарікає його Мацейовичами та надає маґдебургію.

(В деяких джерелах, зокрема і на сайті Верховної Ради фігурує інша дата – 1577-й. Але якщо це так, то грамоту видав вже інший король.)

Луків, графський палац

Згодом Мацейовичі якось самі по собі стають Мацеївим. Щороку тут проводилось кілька ярмарок і щотижня – базар. Мацейовський будує дерев’яний оборонний замок, про який, власне, і була мова на початку.

(До наших днів від тих літ дожив костел Святої Анни та Станіслава, який я чогось не сфоткав, як і трьохсотрічну церкву святої Параскви. Тож поки ставлю фото колег, а згодом – неодмінно виправлюсь).

Луків, костел Святої Анни та Станіслава

Після смерті власника у 1568-му містечко переходить до Андрія Вишневецького, а вже від нього, через його доньку – до магната Миколи Сапєги.

Луків, графський палац

В ті часи Україною прокочуються численні селянські повстання. Після Хмельниччини від дерев’яного замку залишаються самі рови та вали, а саме містечко, як і годиться – занепадає. Від такого щастя Сапєги продають екс-Луків графу Атаназію Мйончинському, котрий згодом стане луцьким старостою і волинським воєводою (і знову, чи то в 1668-му чи то в 1680-му).

Мйончинський розбудовує Мацеїв, частково відновлює замок, але головним чином зосереджується на комерційно привабливому будівництві. Вже незабаром тут діють винокурний, свічковий і шкіряний заводики. Для таких облаштунків Атаназій навіть “запросив” турецьких “будівельників”, взятих ним у полон під Віднем.

Луків, графський палац

За сто років спадкоємець Мацеївщини Францішек Ксаверій Мйончинський на місці замкових напівруїн будує палац. Над проектом працює дрезденський архітектор Пепельман.

Луків, графський палац

Навколо палацу, обабіч стародавніх ровів розбивається парк у англійському стилі.

Луків, графський палац

Луків, графський палац

Після приєднання цих земель до Росії Мацеїв потихеньку знову стає селом. Тим не менше, скажімо у 1870 році Мацейов нараховував 240 домів, 1035 мешканців, з яких 50 відсотків – євреї. В містечку діяли православна церква, два костели, дві каплиці, синагога. В кінці XIX ст. в Мацейові була поштова станція і станція Надвіслянської залізничної гілки.

Луків, графський палац

Останній власник з родини Мйончинських в 1903-му році продає Маціїв Петербурзькій православній семінарії. На той час тут мешкає понад чотири тисячі жителів, діяли три цегельні, шість грабарень, дві миловарні, ґуральня і броварня, земська лікарня та аптека розташовувались волосне управління, міська управа, пошта, телеграф, суд, духовне училище, двокласна школа. Містечко обслуговували 42 крамниці, підприємство з виготовлення вапна, паровий млин, завод на якому виготовляли черепицю.

Духовне училище – філія Петербурзького – розміщується в колишньому графському палаці. Навчались тут лише хлопчики з православних родин.

Луків, графський палац

Після Першої світової, за Польщі в палаці розташовувався жіночий монастир. Після другої і до наших днів – туберкульозна лікарня.

Луків, графський палац

Тут, у підземеллях лікарні, які, як кажуть, збереглися до наших днів ще від часів замку, воєвода луцький ховав награбовані у Відні скарби. А може ті підземелля залишились ще від міфічного тамплієрсього замку, хто зна?

Луків, графський палац

Що ж до Мацейова, то за радянської влади він на короткий час знову стає містом і навіть районним центром. В 1946-му йому повертають первісну назву Луків. При цьому залізничну станцію чомусь не перейменовують.

Нью-Луків поступово занепадає, особливо – після втрати адміністративного статусу. В наші дні тут майже не залишилось промислових підприємств. Руїни, тамплієри і туберкульозні хворі – ото й все.

Луків, графський палац 

Луків на МЕТА-картах. Проїзд на автомобілі від Києва – 470 км (біля 5-и годин дороги), від Луцька – 85 км.

Comments

( 15 коментарів — Прокоментувати )
vaxo
23 вересень 2009 17:52 (UTC)
мені вчора пан Возницький розповів ще одну, бомбову, сенсацію.
mr_brut
23 вересень 2009 18:02 (UTC)
невже цього разу таки про інопланетян?
vaxo
23 вересень 2009 18:11 (UTC)
нєа, про історію часів війни)
(Анонімно)
22 жовтень 2009 11:33 (UTC)
Шановний пане здивований журналіст! Я хочу виправити Вашу фатальну помилку "не сфоткав". Пропоную Вашій увазі світлину церкви, яка відроджується у смт. Луків. На жаль, про історію відродження якої Ви не написали!
vladya
23 вересень 2009 18:03 (UTC)
прикольно, були там не так давно ... дійсно гарно. А в костелі навіть правлять службу хоча основна частина костелу без даху.

Тубдіспансер удручає ... я там 5 хв. познимав і втік, ну його ....
mr_brut
23 вересень 2009 18:06 (UTC)
я теж не надто затримувався. і так увесь час чув: "відкрита форма" і т.п.
(Анонімно)
22 жовтень 2009 11:48 (UTC)
Я рада, що Вам сподобався костел. Тут справді відбуваються богослужіння. Храм без даху, тому що немає коштів на його відновлення. Дякую Вам за теплі слова і надіюся на те, що Ви здійсните повторний візит до нашої святини, і я з задоволенням з Вами познайомлюся!
Ліза, прихожанка церкви свяої Анни (колишнього костелу)
(Deleted comment)
haidamac
24 вересень 2009 07:58 (UTC)
:)
(Анонімно)
22 жовтень 2009 11:57 (UTC)
Ліза Горщар
Ви чудовий знавець історії з почуттям гумору. Я хотілі би з Вами поспілкуватися, оскільки мені цікава історія не лише трамплієрів, але і побудови церкви свяої Анни!
Ліза, прихожанка церкви святої Анни в смт. Луків
mr_brut
22 жовтень 2009 12:01 (UTC)
Re: Ліза Горщар
Шановна Ліза!
Пишіть мені на пошту. Із задоволенням поспілкуюся ))
mr.brut(c)gmil.com
(Deleted comment)
(Анонімно)
22 жовтень 2009 15:59 (UTC)
Re: Ліза Горщар
Шановний аноніме! Я справді цікавлюся історією. Можливо і жарти, але все-таки грубіянити не потрібно. Вам би книгу писати, жартівник!
(Анонімно)
22 жовтень 2009 16:10 (UTC)
Шановний аноіме! Історією я справді цікавлюся. А Вам би книги гумористичні писати. Будете новим Остапом Вишнею
(Анонімно)
23 грудень 2009 18:27 (UTC)
Дякую за репортаж.
Взагалі не знав, що в нашому костьолі ще щось проводиться.
Деякі місцеві в тому рові навіть рибу ловили, в тазік ставили на декілька днів, воду зливали і т.д. і їли.
Більшість луківчан не цікавиться історією споруди і взагалі вважає, що це завжди була тублікарня або "щось дуже старе".
Не залишилось працюючих пром. п/п, а старих вистачає. Луківчан кормить Жеч Посполита.

(Анонімно)
04 травень 2010 08:27 (UTC)
Луків як у старі добрі часи і надалі занепадає!!! Але луківчани такий народ, який все нарікає а сам нічого не робить для того щоб було краще! Візмемо хочаб меморіал, мені соромно за своє рідне селище!
(Анонімно)
30 липень 2010 18:56 (UTC)
а я народився у лукові, але зовсім не знаю його історії та й проживаю на сході України. Будь-яка стаття про Луків мені цікава, пишіть більше.
( 15 коментарів — Прокоментувати )

Latest Month

жовтень 2018
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Page Summary

Блогун - монетизируем блоги
Поиск по блогу

    Яндекс

free counters




bigmir)net TOP 100

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek