Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Івано-Франківськ. Прогулянка четверта

Перша, друга і третя прогулянки.

Цього разу почнемо як годиться, від вокзалу. Його побудували під час будівництва колії зі Львова на Чернівці. Тож не дивно, що вокзали в Коломиї та Чернівцях мають чимало спільного з Франківським.

Івано-Франківськ, вокзал

Мені увесь час дорікають, тож напишу наперед, аби не забути. Якщо ви дійсно хочете “прогулятись” найкращим містом України вже без моїх теревенів – заходьте на сайт “Віртуального Івано-Франківська”. Там і головою можна крутити, і навіть з літа в зиму потрапити!

Гріх не зауважити, що до Станиславова потяг прибув на кілька років раніше за Київ! 1 вересня 1866 року потяг з кількома сотнями заінтригованих пасажирів вирушив зі Львова у Чернівці. У Станіславі поїзд стояв майже годину. А сама подорож тривала цілих 12 годин.

До речі, не лише поїзд був у нашому місті першим — на вокзалі вперше в місті також спалахнуло електричне освітлення. Це сталося на початку 1897 року. Було впроваджено освітлення всього вокзалу, будинків станції, привокзальних територій, майстерень.

Івано-Франківськ, вокзал 

Якщо ви бачили фільм з румунського життя “Безіменна зірка”, то можете собі уявити, чим в ті роки був вокзал. Тут не просто прощалися і зустрічались, на вокзалі вирувало справжнє світське життя, з балами й вечірніми сукнями. Навіть у радянські часи у вокзальному ресторані вважалося престижним відсвяткувати ювілей чи весілля.

Івано-Франківськ, вокзал

На станції Станиславів сходились п’ять напрямків – з Стрия, Львова, Надвірної, Чернівців і Тернополя. Від останнього після Другої світової залишились ріжки та ніжки, завдяки чому потяг до Києва й до сусіднього Тернополя може йти приблизно однаковий час. 

В будівлі вокзалу орендує шматочок і автовокзал, перетворюючи Привокзальну площу на пекло в базарний день. Ще в радянські часи розпочалося будівництво автовокзалу на околиці міста, але заглухло. Новий автовокзал все ж збудували (точніше перебудували ще австрійські пакгаузи), але поруч з колійовим. Переселення ж так поки й не відбулося.

Івано-Франківськ, автовокзал

Увесь навколишній район був тісно пов’язаний із залізницею. Тут розташовувались різні допоміжні підприємства, будували хатинки робітники колійового господарства.

Івано-Франківськ, Майзлі

В першій третині XX століття в завокзальному районі Майзлі будується неоготичний костел Святого Йосифа (тут була ще й німецька колонія), який за радянської влади був складом, а нині відданий євангелістам.

Івано-Франківськ, костел Святого Йосифа

Поруч з ним, в монастирі працював кінотеатр ім. Горького. Зараз монастир знову діє, як і його церква – храм Царя Христа (збудований, як Троїцька церква в 1935-му).

Івано-Франківськ, Троїцька церква

Івано-Франківськ, Троїцька церква

Івано-Франківськ, Троїцька церква

Але в ті завокзальні нетрі залазять хіба дикі туристи. Турист цивілізований крокує від вокзалу вулицею Грюнвальдською (як це було колись), або новішою – Лепкого (яка звалася раніше Леніна і впиралася в центральний майдан з самим Леніним). Якщо ви мене читали й раніше, то полічили, що це вже четвертий Ленін.

Зараз в ролі Леніна – окрилений Іван Франко.

Івано-Франківськ, пам'ятник Франку

Йдучи вулицею Лепкого ви мали б помітити одну хатинку – нотаріальну контору Басай. Це ще одне моє місце роботи, до якого я мав стосунок від самого початку.

Івано-Франківськ, контора Басай

Площа Франка з пам’ятником Франку доповнена Івано-Франківським обласним музично-драматичним театром імені Івана Франка. (Це мені нагадує Ленінградський ордена Леніна метрополітен імені Леніна).

Івано-Франківськ, драмтеатр
Драмтеатр – дітище кінця 1970-х. Будувався він (як і центральний ринок) більше десяти, здається, років. В періоди затишшя конструкції заростали бур’янами, потім майданчики знову лихоманило до якоїсь визначної дати.

Пригадую виступ у Франківську Штепселя з Тарапунькою, котрий на всі реляції про досягнення міста додавав: “А театр строїться і строїться”.

Івано-Франківськ, драмтеатр

Класичну склобетонну споруду припорошили місцевим колоритом: чеканкою, гіпсовими орнаментами, різьбленими стелями, перилами й тарілками на стінах.

Івано-Франківськ, драмтеатр

Саме тут в антрактах між виступами місцевих зірок а-ля Богдан Сташків скачуть під фанеру Киркоров з Валерією.

Івано-Франківськ, драмтеатр

Раніше головним міським театром служила нинішня філармонія. Збудована ця хатинка як театр музичного товариства імені Монюшка в 1891-му. Ложі, оркестрова яма, зал на 300 чоловік – такий от маленький оперний театрик, де виступала Марія Заньковецька.

Івано-Франківськ, філармонія

Взагалі-то будівля колись була значно цікавіша. Щоб ви не сумнівались навіть вкраду звідси от таку стару відкритку. Після влучення снаряду в Першу світову залишилася якась фігня, чесне слово. (Помітили ліхтар, про який я задував у другій прогулянці?)

Івано-Франківськ, філармонія

Так от, поруч з умовно новим драмтеатром – готель “Надія” (колишній “”Україна”). Цілком пристойний, хочу вам сказати, готель. З мегакосмічним холом і нормальними номерами. Останніми розмальовками власники готелю намагаються ще більше приховати його совдепівське походження.

Івано-Франківськ, готель Надія

За радянської влади саме ця площа вважалася центральною. Тут відбувались урочистості, сюди перенесли з Грюнвальдської трибуну для демонстрацій.

Для підсилення ефекту сучасності в низькорослому Івано-Франківську з одного боку майдану збудували багатоповерхівку Центру науково-технічної інформації. Нині це Педагогічний інститут, а ще недавно –мало не головне джерело офісних квадратних метрів та кореневище для всіх можливих зв’язкових антен.

Івано-Франківськ, ЦНТІ

З іншого боку навіть тодішній ефект сучасності нівелюють хрущовки.

Івано-Франківськ, площа Франка

Позаду готелю облаштовано Меморіальний сквер. Взагалі-то це не сквер, а справжнє кладовище, знищене за радянських часів.

Івано-Франківськ, меморіальний сквер

Старовинний польський цвинтар, розташований колись на околиці міста, опинився згодом у самісінькому його центрі. Довгий час обнесена високим парканом територія була геть занедбаною. Лише сміливці наважувались проходити навпростець, через цвинтар. Мені от мужності вистачило лише на раз чи два.

Івано-Франківськ, меморіальний сквер

В дитинстві я ходив до басейну, що поруч, й чудово пам’ятаю як кладовище рівняли бульдозерами. Вечорами й ночами до потрощених гробівців вирушали цілі бригади – містом ходили байки про знайдені у могилах польської знаті цінності. На ранок людські черепи часто можна було бачити край дороги – теперішньої вулиці Бандери.

Окремі могили та надгробки зберегли або відновили вже в наші дні. Вся інша частина є просто сквером.

Івано-Франківськ, меморіальний сквер

Посередині спорудили каплицю. І, даруйте, я не певен що краще: занедбаний (а в наших умовах він був би занедбаним) польський цвинтар в центрі міста чи парк на кістках. Ясне діло, що зараз такого б вандалізму не було, але сталося як сталося.

Івано-Франківськ, меморіальний сквер

Здається, мене вистачить ще на один опус. Вже ніби останній.

Прогулянка п’ята.

Tags: мандри, прикарпаття, фото
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 26 comments