Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Кагарлик. Парк з мертвими душами

В назві цього містечка на півдні Київщини чується щось татарське. Ярлик – грамота, ерлик – наказ. Ну а Кагою ніби звали Батиївського прикордонника. Проте поселення тут було і в дотатарську епоху.

Про трипільську культуру наразі не буду – питання це доволі мутне. Але те, що в цих краях кочували берендеї – факт. Берендеї – то такі хороші тюрки, на відміну від, скажімо, половців.

Кагарлик 

Берендеї не лише кочували, але й засновували міста. Відоме з 1142-го року берендейське поселення Городець і стало згодом Кагарликом. Тогочасне серце містечка – обнесена частоколом фортечка з вежею по центру.

Кагарлик

Ще є гіпотеза, що назва походить від спотвореного слова “каганлик”, тобто земля кагана. А каган – то щось типу тюркського губернатора.

Кагарлик

Кажуть, що попередником Кагарлика було легендарне місто Торчеськ. Про це говорить гранітна брила, яка є однією з небагатьох окрас місцевого парку, про який я ще розповім.

Кагарлик, парк

Проте мені знається, що тут якась помилка. Принаймні інтернет вважає, що Торчеськ був південніше, на березі Росі. Скажімо, на місці сучасного села Стеблів.

Кагарлик

Десь у центрі Порося, судячи по звісткам, лежало звістне в історії Київщини місто Торчеськ — залюднене оселеними на Руси Торками. Про його місце богато писано, але без результату: одні вказували на ур. Торч недалеко Трипіля, иньші на с. Торчицю на р. Торчи, за Росю; але з літописних згадок виходить, що той славний Торчеськ, мусів бути десь у центрі Порося, хоч се й не виключає, що і на обох згаданих місцях могли бути осади Торків з тим же іменем, – писав Михайло Грушевський.

То повернімось краще з тих глибоких древностей до власне Кагарлика.

Кагарлик

Після татарів, які зрештою місто спалили, Кагарлик відродився десь у XIV ст. і за 300 років дослужився до центра староства. У 1644-му тут, вже на новому місці, а не там, де колись було старе городище, будується невеличкий замок. Нове укріплення простояло до 1680-го року і було знищене козаками.

Кагарлик

У 1793-му році ці землі разом з Правобережною Україною в результаті другого розділу Речі Посполитої переходять до Росії. Знаний польський рід Тарновських втрачає право володіння Кагарликом. Натомість Катерина II жалує староство Кагарлицьке статському раднику Дмитру Трощинському.

Кагарлик

Увагу імператриці (боюсь навіть уявити яку саме увагу) Трощинський заслужив під час подорожі Катерини до Криму. Полковий писар князя Репніна добре себе зарекомендував під час служби в Молдові. А згодом Дмитра Прокоповича було призначено членом головної поштової управи, у цій якості він і супроводжував високу особу. (Це два його портрети в різні роки, написані художником Боровиковським).

Дмитро Трощинський 1 Дмитро Трощинський 2

Кагарлик собі у якості винагороди за службу Трощинський вибрав сам. Але імператриці такий подарунок видався замалим, і вона дарує Дмитру Прокоповичу не лише Кагарлицькі землі, але й два староства у Подільській губернії.

Кагарлик

В Кагарлику новий власник будує палац, перед яким розбиває величезний ландшафтний парк. Двоповерховий палац з майже трьома десятками залів і кімнат, флігелями й великим сонячним годинником перед входом до наших днів не дожив.

Кагарлик, парк

Трощинський був родом з Полтавщини і не надто переймався Кагарликом. Після вірної служби і двом наступним імператорам – Павлу і Олександру – вже у статусі міністра він повертається на Миргородщину. До речі, його ще закличуть на державну службу, на посаду міністра юстиції.

Не жалійте мене, — напише він рідним, — не нарікайте на мене, якщо не відповідатиму на листи, в моєму мовчанні знаходьте ту радість, що зайнятий я по службі і на користь гноблених, голос яких тривожить мою душу...

Кагарлик

Між іншим, Трощинський усіляко допомагає юному Миколі Гоголю. Цю ж традицію продовжить і небіж міністра, Андрій Трощинський. За бажанням дружини – онуки останнього польського короля Станіслава Понятовського – родина переїздить на постійне проживання до колись польського Кагарлика.

Кагарлик

Андрій Трощинський продовжує облаштування парку.

Кагарлик, парк

Судячи з усього на цій справі, а також на фінансуванні Гоголя Трощинські суттєво погіршують свій майновий стан. (До речі сам Микола Васильович приїжджатиме в Кагарлик до спонсорів зі своїми “Мертвими душами”, на читання). Маєток продають.

Кагарлик

Новий власник, генерал від кавалерії, генерал-губернатор Київський, Подільський і Волинський Михайло Чертков продовжує ландшафтні починання. На докорінну реконструкцію парку він запрошує польського садовника Бернгарда.

Кагарлик, парк

У парку висадили завезені з Європи та Америки дерева та кущі, проклали водогони для поливу, вимостили доріжки цеглою, понатицяли псевдоантичних скульптур і збудували кілька альтанок. Одна з них, зведена на пагорбі над залишками ніби-то древнього торчинського городища, збереглася до наших днів.

Кагарлик, парк

Кагарлик, парк

У середині самої бесідки палають пристрасті. Як на горищі замку в Золотому Потоці.

Кагарлик, парк

Древнє городище укатане в асфальт з суворим попередженням про його, городища, охорону. Сумління спонукало мене ступати асфальтом з великою обережністю.

Кагарлик, парк

Окрім згаданої бесідки і калюжі з острівцем, в ландшафтному парку від його колишньої величі нічого не залишилось. Фауну парку доповнюють нахабні і надзвичайно, як виявилось, верескливі білки.

Кагарлик, парк

Окрім парку, білок, мертвих душ і альтанки в Кагарлику ще з часів Трощинського залишились дві цегельні. Підозрюю, що це вони.

Кагарлик

Кагарлик

У 1881-му році заслужений генерал, учасник Кавказької і Кримської війн Михайло Чертков звільняється з усіх посад, і вже у якості члену російського протопарламенту Державної Ради переселяється до Кагарлика.

Кагарлик

Михайло Іванович прожив у містечку біля 20 років. За цей час не без його допомоги будується Ольгинська церква, школа, лікарня, цукровий завод.

Кагарлик

За радянської влади Кагарлик стає центром району, з 1923-го року.

Кагарлик, пам'ятник Шевченкові

Ну а статус міста Кагарлик отримав вже після війни, в 1971-му.

Кагарлик, меморіальна дошка

Бонус-трек.

Моє місто

Колись давно осіли люди
На берегах ріки.
І житла їх з'явились всюди,
І залишились на віки.

Земля їх добре годувала.
Давала ряснії плоди.
Скотарство швидко розвивалось,
Та ось зявились вороги.

Татари нищили, палили.
Людей вбивали та гнітили.
Привіз Кага якийсь ярлик -
І ось його вже Кагарлик.

Та люди швидко піднялися,
І ось уже з колін звелися.
І знов — господарі землі,
Одвічні наші трударі.

Було багато ще незгод,
Долали безліч перешкод.
Неволя, війни, а ще голод -
В душі людей посіяв холод.

Та серце розтопило лід,
Хоч і залишився там слід.
Про мучеників память, про героїв,
І час тих ран нам не загоїв.

Та нині інші вже часи —
Часи це миру та краси.
Часи добробуту, любові.
І чути радість у розмові.

Бо ж незалежна Україна -
І місто наше, як і вся країна.
Зростає, краща, багатіє-
Будується ну і звичайно, мріє.

З днем народження місто, вітаю.
Процвітання тобі я бажаю.
Я люблю тебе, ріднеє моє.
Віддаю тобі серце своє.

Вірш учениці 10А класу
Кагарлицької ЗОШ №1 Христюк Жанни

Кагарлик

Tags: київщина, мандри, фото
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 13 comments