December 11th, 2009

dmitros

Окуляри

Напевне, я ніколи добре не бачив. В останніх класах школи я поступово переповзав на перші парти, аж поки не вдягнув окуляри. Двадцять років я ношу їх. Двадцять, блін, років.

Двадцять років щоранку я повинен їх намацати і вдягнути собі на носа, бо інакше мені ніяк не поцілити в унітаз. Двадцять років я повинен не забути про них, залізаючи в душ чи вдягаючи светр.

Я не міг насолоджуватись купанням в морі, бо увесь час думав, чи знайду на березі свої речі. Не міг йти в баню, бо на носі був розпечений метал. Я мучився з лінзами, але окуляри не ревнували – дуже скоро вони знову опинялись на старому місці.

Взимку я тупо завмирав при вході в тепле приміщення, протираючи скельця. Під дощем я мріяв про автомобільні двірники на окулярах. В далекі подорожі я завжди брав з собою “запаску”, аби через якусь прикрість не залишитись сліпаком на чужині.

Сьогодні я з ними попрощався. Може і не назавжди, але дуже хочеться вірити, що надовго. Аріведерчі!

_C118731

Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.