November 24th, 2009

dmitros

Горілка

– Прєвєд, дружище. Ага-ага! – Мій товариш був у якомусь дивному збудженні. Зазвичай спокійний як старий пес Сергій крутив хвостом і підстрибував від бажання поділитись своєю радістю.

Тобто я не бачив чим він там крутив і як підстрибував, бо Сергій ділився телефоном. – Скоро заїду!

Вечір був геть нецікавий, та поява друга однозначно натякала, що скоро буде цікавіше. В принципі, горілка в мене була, але ж не пити самому!

Я вийшов у двір. За кілька хвилин до під’їзду підкотила не дуже величка машинка.

– Ну як? Скажи, кльова? – Сергій вискочив з тачки і замість вітання заходився щось там підлаштовувати. – А колір як тобі. Мега, да?

Колір я точно не бачив – на вулиці було геть темно.

– Слу, а в тебе горілка є? Збігай пліз!

Чомусь мені здавалось, що не я мав би проставлятись. Та менше з тим. Певно ж намучився через ті всі оформлення та й може то просто, для почину.

– Тримай! – Я щиросердо простягнув товаришу горілку, а з кишені почав витягати стопарики.

– Ой, це ж стільки ще всього зробити треба. Купити всяке, змотатись завтра ще раз до нотаріуса. – Сергій підняв кришку капота й на хвилину завмер, дивлячись на двигун. Потім відкрив якусь кришечку і, не зважаючи на мій лазерний погляд, почав заливати до кишок машини горілку.

– Е-е… – лише й зумів промукати я.

– Нехай поки горілка, а вже згодом куплю нормальний склоочисник. – Сергій закрив капот, віддав мені пусту пляшку й сів до машини. – Все, пока-пока!

Машина здала назад. Вечір залишився тим самим, що й був. Хіба що вже точно без горілки.

Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.