February 23rd, 2009

dmitros

Prawo Jazdy

Ирландская полиция наконец-то вышла на след худшего водителя Ирландии — неуловимого Право Язды (Prawo Jazdy). Он разыскивался в разных графствах за разные нарушения, от превышения скорости до неправильной парковки. Но каждый раз полиция Ирландии не могла его найти — Право Язды ловко избегал преследования, пользуясь различными адресами.

Но сколько веревочке не виться, конец все равно найдется. Один из полицейских обратил внимание своих коллег, что Право Язды — это не человек. Prawo Jazdy — это всего лишь «водительское удостоверение» по-польски, фраза, которую дорожные полицейские принимали за имя и фамилию. Из-за трудностей перевода в базе данных ирландской полиции возникли 50 «личностей» Prawo Jazdy.

Хорошая новость заключается в том, что теперь каждый полицейский в Ирландии знает по крайней мере два слова по-польски.

Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
dmitros

І знову неформат

Щось зачасто я став порушувати собою ж придумані правила. Хоч для того ці правила і є, напевне?

Правило №1: цей журнал — нотатки здивованого журналіста. Але не про журналіста. І я ніби цього правила дотримувався. Наприклад, рівно рік тому, коли в моєму житті вперше сталося те, що сталося. Це був надзвичайно складний рік, він власне почався до тих подій, а закінчитись де в чому не зможе і досі.

Тим не менше, враховуючи те, що у власному журналі я з цього приводу не відзначався, про всяк випадок накидаю лінків. Роковинам, так би мовити, присвячується.

Так все почалося. Коли я вирвався з того офісу то спершу був просто щасливий, що цілий і вільний. Вже потім, заспокоївшись, наважився так би мовити "включити світло" — і подзвонив на Телекритику. Потім я поїхав додому, в Івано-Франківськ. Вдома, як відомо — і стіни допомагають.

І не брешіть, ніяких підписів я не організовував. Напевне, це і називається командою, коли не треба штучно водити людей на мітинги за відгули і гречку. Я просто чекав. Бо від мене вже мало що залежало.

За пару днів я був хвилин 15 віце-президентом холдингу. А зрештою, повернувся до улюбленої справи, проекту який ми з командою придумали і побудували з нуля. Не маючи при цьому ні сотої долі власності і ні копійки особистого зиску. Хочете вірте, а хочете ні.

Це, наприклад, погляд на всі ці події зі сторони. Багато в чому колеги праві, так воно і виглядало. Тупо. А оце — мій погляд на всі ті події, постфактум.

Закінчилось все це ясно чим. Хоч насправді регіональний проект, який єдиний приносив якісь внятні гроші в тому холдингу, по суті закрили.

Для чого все ж я це пишу? Я просто хочу подякувати всім, хто мене підтримав рівно рік тому. І колегам, і до речі Телекритиці, яка надзвичайно ретельно і об'єктивно висвічувала ті події. Таке не забувається. Друзі, я чесно пробував не зрадити тої підтримки. Дуже хочу вірити, що це було взаємно.