July 22nd, 2008

dmitros

Гамнюки

– П-перепрошую! – до задушливої маршрутки, пригинаючи голову і наступаючи на чужі ноги запихався чолов’яга з пивом в руках. Судячи з плямистого червоного лиця пиво було не першим.

– Куди? – Водій припинив складати дрібно гривневі купюри до бардачка. – Не можна з пивом. Виходьте, прошу пана.

Чолов’яга і водій, розпаляючись, вступають у тривалу суперечку навколо прав і обов’язків. Маршрутка стоїть. Дві панянки в клонованих блискучих синтетичних блузках підключаються до баталії. Чолов’яга остаточно в маргіналі.

– Я перепрошую! – Дядько використовує останній шанс, всім тілом розвернувся і виставляючи руку з пляшкою наперед риторично запитав у пасажирів. – Що, я не правий? Що, я не можу з пивом в маршрутку заходити? Є, хіба, такий закон?

Дві синтетичні жіночки заверещали в унісон: – Ясно, що є! Теж, налив харю, думав і законів на тебе немає? Через нього вже скільки стоїмо. Вали давай!

Чолов’яга якось здувся і почав задкувати східцями, щось ніби як буркаючи собі під ніс. Та раптом вже стоячи одною ногою на асфальті спинився, обвів всіх важким шевченківським поглядом і мовив:

– Але ж які ви всі гамнюки!
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.