May 4th, 2008

dmitros

Та й вже

– Двісті баксів! – Аня мрійливо примружила ліве око. З усього було видно, що згадує вона про щось приємне. – Ага, двісті.

– За що?

– За назву газети, яку я придумала. «В останню путь» називається.

– Господи, а кому ж така газета потрібна?

– Ну як кому, випускає її власник похоронного агентства…

– …А читають її покійники і смертники. – Я не оцінив важкості праці. – Я тебе прошу, за хвилину такого добра навигадую купу. «Дуба дам», «Пока, пока», «Всі там будемо», «Богу душу». Або от: «Та й вже» – чим погана назва?

– Тим, що за неї ніхто 200 баксів тобі не заплатив, – Аня фекнула, і, образившись, відвернулась.
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
dmitros

Галкін

Натрапив вчора на концерт Галкіна. Значний шматок виявися присвяченим Україні.

Дуже потішила, скажімо, сценка, коли Галкін голосом Черномирдіна доповідає Путіну про українську політику. Тут і про хохляцькі суші, від яких результати на лице, і писклява революціонерка з ковбасою на голові, і кучмин Янукович (з наголосом на «я»), не пригадую як його там прізвище...

Зал валявся. І все це на каналі «Інтер». Мені також сподобалось. Бо десь так воно і було. А ще я уявив по ОРТ байку Глазового про Путіна з Медведєвим. Ха-ха. (Анонс цього чудового концерту на сайті Інтера).
dmitros

Пекін: Медицина

Продовження. Початок про Олімпіаду, китайську кухню, Мао, Велику китайську стіну і Заборонене місто.

Китайці виходять на пенсію в 50-60 років, тому переважна кількість працюючих – молоді і навіть дуже молоді люди. Нормальним вважається, коли в ресторані вас обслуговує бригада з 5-10 хлопців і дівчат. У свою чергу люди зрілого віку вимушені або сидіти вдома, або якось займати себе у інший спосіб.
Collapse )