February 10th, 2008

dmitros

Вечеря

– Вечір добрий! Всі живі?  – спитала пані у хустці, витираючи масні губи. Схоже на те, що вона щойно від вечері .
Пані підійшла і зазирнула в салон. Машина всіла над урвищем, задерши фари в гору. Поблизу і капцях на босу ногу в снігу притупцював худорлявий молодик – певно що син.
– Хм, – син обійшов машину і сплюнув насіння.
– Ну та й Богу дякувати, що живі. А то тут мало не щотижня хтось до аварії трапляє. – Пані приязно посміхнулась. – Раз так летіли, що мало нам в хату не в’їхали.
Машина здригнулась і, здається, трішки зсунулась донизу.
– А пригадуєш, Васильку, як той професор тут свого «Жигуля» розбив? Он де, внизу догниває те, що лишилось. – Василько пригадував.
– Йой, а та жіночка, що з молодим хлопцем їхала? Молода, гарна, і на смерть… А ті спортсмени, що тут покалічились. А сім’я ота, з Рогатина… – Пані похитала головою і подивилась на мене уважніше.
– А он ви бачу живі-здорові. – Мені стало ніяково, що так все трапилось. Василько теж подивився на мене і здається з презирством сплюнув насінням на сніг.
– Пішли сину, пішли, вечеря ж бо вистигне.
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
dmitros

Теребовля

Тисячолітня Теребовля як і більшість старовинних містечок Галичини, доживає свій вік в тиші і спокої. Героїчні сторінки, як і польське, турецьке та радянське володарювання давно у минулому. Зараз тут мешкає біля 14 тисяч жителів.
Collapse )