November 5th, 2007

dmitros

Струсів

Те, що Струсів вартий зупинки було ясно і так. Закручена дорога на Тернопіль змушує уважніше вивчати околиці.


Ще з далека видно костел у неоготичному стилі. Зблизька він ще симпатичніший, хоч і збудований на початку ХХ століття.
Collapse )
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
dmitros

Кефирчик

– Будьте любезны, вот эти три кефирчика. – Президент обережно вказав на вітрину холодильника. Крім цих трьох пляшечок в холодильнику стояли з десяток пляшок горілки невідомого місцевого бренду, пара мандаринок і декілька плавлених сирків.
– Еще что? – Продавщиця не надто заглиблювалась в оцінку статусу відвідувача, особливо враховуючи небагатий асортимент придорожнього генделика на околиці Дніпропетровська. Лише почуття голоду і відсутність вільного часу на гідний обід змусило президента відвідати це «вогнище культури».
– Если вас не затруднит – то пару сникерсов и вот эти булочки. – Президент запнувся, щось ніби згадуючи і додав: – А они свежие?
– Вчерашние! – Відрізала продавщиця, і, вважаючи, що це ствердна відповідь на запитання переклала дві булочки з лотка на прилавок. – Еще что?
В цей момент за спиною президента голосно дзенькнули гранчаки. Там за стоячим столиком двоє мешканців Дніпропетровська розпивали пляшку з того ж холодильника, закусуючи однією мандаринкою.
Президент здригнувся і заквапився: – В пакетик, будьте добры, положите это все.
Продавщиця потягнулась до пакетів на цвяшку. – Вам какой? За 20 или за 25? – звично спитала вона. Це просте запитання викликало в президента повний ступор. Ймовірно, він вирішував 20 чи 25 чого? Паузу перервали гранчаки.
– Как вам удобнее, пожалуйста.
Президент хутко розрахувався, залишивши оторопілій продавщиці на чай і, прочинивши криві фанерні двері магазинчику вирвався на волю. Лише в шкіряному салоні власного авта до нього повернулось звичне відчуття спокою.