October 14th, 2007

dmitros

Бардак

Я люблю наших політиків! Ні, зі мною все в порядку і я не перестав стверджувати, що наша політика – це забавки параноїків з яскраво вираженим геростратовим комплексом. Але весь цей створюваний ними бардак давно став милим моєму серцю.
Про це я подумав, споглядаючи білоруські поля. Там снопи соломи мали стандартизований вигляд і були розставлені на полях у чіткій геометричній системі. На наших – милий оку хаос. Бо демократія! Я не кажу, що поля не прибрані. Просто кожне поле прибране по-своєму, що й створює такий приємний ландшафт.
Сказав щось Путін про свої перспективи на чолі лідера партії і аналітики негайно почали розкладати на всі полиці, що б то значило. Сказав Віктор Андрійович що дає «доручення Партії регіонів, БЮТ, «Наша Україна – Народна Самооборона» разом з іншими переможцями парламентських виборів в Україні розпочати попередні політичні консультації» - і дехто також почав рухати мозками. А дарма, бо це якраз нічого не значить.
Той же Петро Симоненко говорить те саме купу років. Говорить часом відверту маячню, що не заважає йому залишатись в обоймі топових вітчизняних політиків.
Так, звичайно бардак – не кращий союзник для бізнесу. Як сказала одна мудра і небідна людина, всі вони банкрути, і повинні зійти з політичної сцени. Але потім додав, що саме ця, патова ситуація – це найкраще для країни, що може бути. Бо всіх одночасно країна ще витримає, а от по черзі – навряд чи.
От чи може українець любити Саркозі, Меркель чи Квасьневського, якщо останній це людина, а не процес? Не думаю. Бо що нам ті Саркозі, коли вони і гадки не мають, як він виглядає – маленький українець. Якщо в нього його власна кар’єра розписана на найближчі 20 років і лише Господь Бог, Джордж Буш і опозиція могли б змінити його, Саркозі, плани.
І Путін такий самий. Дарма наші ЗМІ переповнені оповідями з життя президента сусідньої, нехай і дуже великі держави: Путін-те, Путін-се. Володимир Володимирович не гірше від іншого закордонного політика давно розклав своє майбутнє на клітиночках історії. Як ті білоруські колгоспники – солому.
Тому-то я й люблю наших, цілком проукраїнських політиків. У яких бардак не лише в діях, але й в голові. Які говорять одне, роблять друге (ну це якраз роблять всі політики), а бажають третього (а оце вітчизняне ноу-хау). Як мріють про Україну, як про вишневий садочок, сталепрокатний стан і швейцарський банк одночасно.

АНЕКДОТ МАЙЖЕ В ТЕМУ
Тимошенко питає в Ющенка.
- Це правда, що ви за допомогою Радбезу хочете контролювати і керувати Кабміном?
- А що?
- А то, що я попереджую, що жінкою можуть керувати лише емоції і почуття!
censor.net.ua
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.