October 10th, 2007

dmitros

Не соромно

Політики сьогодні, через 90 років після пролетарської революції, не соромлячись займаються вирощенням люмпена замість вирощення середнього класу, який є загальновизнаною опорою сучасного суспільства.
Людина, що має намір знову очолити український уряд не соромлячись декларує такі статки, що сльози заважають говорити. В принципі, особисто я не проти того, що мої статки співставимі з статками лідерів нації. Але я проти, що так це лише на папері, бо по життю між нами відстань, як між принцем і жебраком.
А громадяни, не соромлячись, обирають тих, хто більше наобіцяв за народження чергової дитини. Навіщо в цій державі працювати, створювати якусь додану вартість якщо навіть перед найлінивішим є декілька альтернативних доріг, якими можна сходити по державні гроші. Скажімо, назватись підприємцем і отримати неконтрольований кредит на «діло».
Мисляча частина нації сильно спереживалась, що партії замість змагання ідей змагаються цифрами матеріальної допомоги. Мовляв, де програми реформ? Де національна ідея? Згадайте, що бодай один з переможців ніби як і намагався щось там сказати про український прорив. Та вочевидь побачивши, що сіяння бісеру перед нацією не дає бажаного – швиденько перейшов на зрозумілу мову.
Уряд, що покращував наше життя останнім часом, спокійно робив це без жодної офіційно проголошеної програми діяльності. Якщо ви знаєте про його наміри – то ви або шпигун, або член цього уряду. Та я не переконаний, що це найбільше зло, якщо виявиться, що програма діяльності нового уряду буде нашпигована різними подачками нації, висмоктаними з партійних програм.
Блок сивочолого власника золотої акції як фішку подавав туманну ідею про тридцяти відсоткову частку зарплати в собівартості продукції. Дуже мені цікаво, як це виглядатиме на практиці. Підприємцям просто заборонять продавати щось, де на ціннику не буде писатись «в цій консерві – 30% є зарплатою»? Чи підуть з перевірками на підприємства і мочитимуть жадібних капіталістів?
А якщо наші шановні переможці і дійсно спробують включити до бюджету усе, що наобіцяно, причому задля єднання еліт – включать і помаранчеві, і біло-блакитні казочки? Позаминулого року соціальне надування бюджету реформатори-економісти, ховаючи очі, відбілювали у такий спосіб. Мовляв, виплачені гроші все-рівно повертаються в економіку. Ну раз так, то можна просто роздавати соціальні гарантії прямо на вулицях, в партійних палатках. Хто більше роздав – того і тапки.

АНЕКДОТ В ТЕМУ
Зібрав Ющенко в себе Тимошенко, Луценка і Януковича та питає:
- Що вам, любі друзі, привезти з землі закордонної?
- Мені – газ, - просить Тимошенко.
- А мені – нафту, - додає Луценко.
- А мені – фіалку, - каже Янукович. Бо коли я не прем’єр, то мені все фіолетово.
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.