July 22nd, 2007

dmitros

Мінськ

Чесно визнаю, що їхав у Білорусь з певним упередженням. Тобто чого певним - просто з упередженням і не одним, а трьома. Там диктатура і КДБ, там невисокі статки і черги в магазинах і що там чудові дороги з непідкупними даішниками. Хотів би сказати, що то все пусте, але... Почну з диктатури.

Інтуіція без карти завела нас в самий центр Мінська. І, припаркувавши авто, ми вирушили на вивчення столиці. За іронією долі друга ж будівля, яка нам трапилась виявилась канцелярією Лукашенка. На звук фото нам вирушив луб'язний офіцер з дротом у вусі. Зустріч після вивчення документів завершилась затиранням фото з камери. Чому саме похмура будівля заборонена для фотографування, скорше за все не знає і саме КДБ. Ну але жартувати з приводу того, що, мовляв, якщо у вас є секретні документи, то не слід їх вивішувати у вікнах я не став.

В принципі, це і все про диктатуру. Більше ознак тоталітаризму я не побачив, якщо не рахувати тупорилу наочну агітацію, гіпертрофоване ставлення до війни 1941-45 років і нездоровий порядок на дорогах, про що далі.
Collapse )
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.