June 30th, 2007

dmitros

Він буде з Тимошенко ходить?

Скільки в мене неприємностей від того, що я весь час ходив, хожу, і зараза яка б не ходила переді мною, я буду з Тимошенко ходить! В чому моя вина, скажіть, будь ласка? - спитав явно п'яний Віктор Андрійович. Цікаво, невже таки Мельниченко? http://video.oboz.ua/movie.php?dmE9NCZpZD00NTE5JnZ0PTA=
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
dmitros

Туалет

СІМ КАБІНОК

Виробництво: Росія, 2007 рік
Режисер: Дмитро Месхієв
Жанр: детективна комедія
У ролях: Федір Боднарчук, Олексій Барабаш, Михайло Євланов, Наталія Суркова
Бюджет: х/з
Збори: х/з
Прем’єра: 8 лютого 2007 року

І не кажіть, що фільм мені не сподобався тільки через те, що я не є поціновувачем сучасного російського кіно. Колупаючись в нюансах можна знайти і позитивні елементи цього кіна, чому ні? Актори, скажімо, так напружують м’язи обличчя, що їм іноді навіть віриш. Картинка доволі яскрава і нагадує розцяцькований гламурний журнал. Характери виписані випукло настільки, що уявляєш навіть дитинство деяких персонажів.
 Collapse )
dmitros

Судак

Генуезьку фортецю в Судаку я чомусь вважав старшою. Виявилось, що збудована вона була в XIV столітті. Щоправда, на місці давніших хазарських та візантійських укріплень.
Collapse )
dmitros

Подуріли

– Подуріли зі своїми машинами! – селяни з дрючками обступили авто. – Гасають, безсовісні.
Корова з докором в очах хитнула однорогою головою і замукала.
– Йой, лишенько, що ж мені тепер робити, – без особливої драми в голосі насухо заплакала рідкозуба пані. – Корова ж ні на що вже не го-о-одна. Хіба лише на м'ясо забива-а-ти.
Корова заперечливо закрутила головою і про всяк випадок пошкутильгала в бік пасовиська. Селяни знову замахали дрючками.
– Це наша земля! – раптом голосно сказав зсутулений дідусь. – А ви тут ніхто! – Громада загомоніла.
– Ціхо, ціхо, давайте без майданів, – я спробував заспокоїти мітингуючих. Геть розбитий капот машини, потрощене лобове скло, вибиті фари – це від корови. А як півсела почне трощити машину отими от дрючками?
– Лишенько, а де ж ріг? Сама бачила, як він тут лежав, – рідкозуба дорожила кожною часточкою рідної корови. – Це точно вони забрали!
А дійсно, де подівся ріг? Я – точно не брав. Що я, подурів?