April 27th, 2007

dmitros

Перша ластівка?

Тут пишуть, що Піскун - перша ластівка домовленостей. А мені чогось здається, що це перша ластівка зрадника навпаки. Ну не всі ж кінахи, комусь і піскуном треба бути! Судячи з нагнітання цинізму, команда Гайдука потужно взялась за команду Ахметова. І ніби-то Коломойський в цій війні - воює проти Ріната. А політиків смикають за ниточки, милуючись на їх смикання.
Upd. Ще не читав, але здається я думаю в правильному напрямку.
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
dmitros

Чиновники

Барбара Бліда в польському уряді соціал-демократів очолювала міністерство будівництва. Після 1996 року вона очолила успішну будівельну компанію, що й не дивно, адже екс-міністри завдяки своїм зв’язкам вважаються гарними топ-менеджерами навіть, коли всі їх функції зводяться до представницьких.
Власне в такому «представництві» її й запідозрили працівники агентства внутрішньої безпеки. І розпочали антикорупційне розслідування. Хоча її й підозрювали в передачі хабарів своїм колишнім колегам по державній службі, формально звинувачення висунуто не було. І вже не буде, бо екс-міністр під час обшуку застрелилась.
В українській історії є також декілька самогубців, щоправда дещо іншого масштабу. Та суїцидів серед чиновників, котрих лише підозрюють у корупції, напевне ще не було. Бо у корупції, причому цілком підставно, в нас підозрюють усіх чиновників. Від президента (чули ж, напевне, що Леоніда Кучму визнали мільярдером) до інспектора районної податкової. І якщо би раптом докори сумління спонукали їх боронь Боже до самогубства, то Україна стала б першою вільною від чиновників зоною.
А як нам без них? Життя без чиновників сіре і нецікаве. Бо не тільки секретарка з «Службового роману» могла змінювати туалети з несекретарським розмахом. Достатньо оцінити депутатські машини, щоб здивувати нас їх вмінням зводити кінці з кінцями. Ну чи квартири і особняки, яких навіть БТІ вже не може полічити. (До речі, недавно бачив маєток головного міліціонера однієї з областей. Особливо симпатично виглядало бите скло на вершині триметрового муру. Міліція з народом, так би мовити).
Зрештою, хто розважатиме нас судовими позовами на своє безпідставне звільнення? А як без сенсаційних одкровень, що являються прозрілим державним службовцям рівно на другий день після очищення ними нагрітого крісла? Хто хворітиме під об’єктивами усієї країни і хто втішатиме воістину чудесними видужаннями, коли небезпека звільнення позаду?
Ну а те, у що останнім часом перетворились українські суди раніше взагалі вважалось нецензурним. Бо не факт, що задля об’єктивності їх будівлі не прикрашатимуть скоро червоними ліхтарями.
Ех, не в тій країні Барбара була міністром.

Анекдот в тему
Ющенко і Янукович зустрілись в Секретаріаті Президента і домовились ні про що не домовлятись.
censor.net.ua