January 22nd, 2007

dmitros

Повноваження

Того року в якийсь чудовий момент набридло говорити і писати про коаліцію. Причому всім. Ще вчора писалось, а потім – як відрізало. Ну а наші політики ніби як цього лише й чекали – пару стрімких кульбітів і коаліція готова!
Останнім часом улюблена тема – поділ повноважень. Ніби як все і поділили, а ще щось залишається. І ділять-то вже не повноваження, а порядок їх здійснення. Ніби як чайну церемонію описують на найвищому законодавчому рівні.
Взагалі, надмірна регламентація різних процедур – моветон для цивілізованих країн. Не буду претендувати на істину, але прописувати в конституції порядок, що робити з законом,  якщо його прийняли, але не підписують, нічого при цьому не кажучи, – вітчизняне ноу-хау. Знавці скажуть, що Леонід Данилович собі таке дозволяв. Але у такому випадку і три конституції нічого б не вдіяли.
А оці всі процедури хто кого призначає, у якому порядку все це підписують і з ким узгоджують – це взагалі типове середньовіччя. Васал мого васала мій васал. На дворі 21-е століття, а наші владні мужі завзято з’ясовують, чи відповідає волі українського народу підписування указів в порядку міністр – прем’єр – президент чи навпаки, президент – прем’єр – міністр. От цікаво, чи всі учасники дискусії готові відповісти на питання, які саме і у якому порядку використовуються культурними людьми столові прибори? Сумніваюсь. Зате всі канали забиті розмірковуваннями, хто кому і в якому порядку має плюнути іншому в фізіономію та що буде, якщо в порядку плювання хтось не виконає свій конституційний обов’язок.
Та що там президент. В деяких податкових законах цілі глави присвячені тому, що треба робити, якщо податківець відмовляється взяти у вас звіт, який ви зобов’язані принести. Це вкладається в голову?
Ще модно, особливо після того, як Віктор Федорович паралельно домовився з Віктором Андрійовичем про спільну роботу над законом про кабмін, а з Юлією Володимирівною про те, як спільно залишити Віктора Андрійовича з носом, широко обговорювати модель державного устрою. Мовляв, президентсько-парламентська ми республіка, чи парламентсько-президентська. А дехто, ще пошепки, але вже говорить – тільки нікому ще не кажіть – що ми майже парламентсько-парламентська. 
А я скажу яка в нас республіка. Податково-поліцейська або поліцейсько-податкова. Бо коли очікують, що без детальної інструкції чиновник може собі дозволити не виконати те, за що його взяли на державну службу, залишається хіба сподіватись, що переможе сильніший.
І в законах та інструкціях вже давно час описувати правила нанесення ударів, регламент щодо законних способів каліцтв і тому подібне. Слова вже закінчуються, а сторони так ні на що не погодились. Не прийняв декларацію – в диню. Не здав – по печінці. В кого хук правою сильніший – в того і повноваження.

АНЕКДОТ В ТЕМУ
Тимошенко в парламенті розплела косу, після чого видала книгу «Як відкосити від Президента».
censor.net.ua
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.