?

Log in

No account? Create an account

попередні записи | наступні записи

ЗАЛЮДНЕНИЙ ОСТРІВ (ОБИТАЕМЫЙ ОСТРОВ)

Виробництво: Росія, 2008 рік
Режисер: Федір Бондарчук
Жанр: фантастичний бойовик
У ролях: Василь Степанов, Юлія Снігірь, Петро Федоров, Олексій Серебряков, Федір Бондарчук, Гоша Куценко, Сергій Гармаш
Бюджет: 40 млн. $
Прем’єра: 1 січня 2009 року

Брати Стругацькі вважали, що XXII століття буде для людства золотим віком, полуднем. Всесвітній комуністичний уряд приведе до того часу планету до процвітання, жителі Землі, а особливо мешканці її екс-радянської частини володітимуть новими можливостями й талантами ну і в такому дусі. 
 
На цьому тлі окремі знайдені відсталі світи (а певний час діятиме ціла програма з їх пошуку) будуть вражати своєю дичиною й бідністю. Людей Землі, особливо непідготовлених, трафлятимуть шляхи від іншоплатентих сортирів та поганої стоматології. А випадкових гостей з інших світів — злість від того, як ті земляни зажралися.
 
Цій темі Стругацькі присвятили кілька своїх творів («Спроба до втечі», «Важко бути богом», «Хлопець з пекла»), серед яких «Залюднений острів» — далеко не найкращий. Чому саме його обрав Федір Бондарчук я не знаю, але те, що подієвий масштаб і оригінальний фон подій привабливі для екранізації в стилі блокбастера — факт. 
 
Сюжет я перекажу коротко, добре? Максим Камерер (Стругацькі хоч-не хоч полюбляли єврейські персонажі в своїх книжках), московський студент, тусується замість дискотек Всесвітом. Через дурну випадковість його корабель паде на невідому досі планету.

Після важкого присаракшення (планету називають Саракш) студент лісами-полями виходить до військової частини, де його чіпляють на гачок спецслужби і де він знайомиться з гвардійцем Гаєм Гаалом (Петро Федоров). Все відбувається у суворій відповідності до канонічного тексту Стругацьких, що, на диво, не додає фільму жодного кванту логіки.
 
Ну і понеслося: землянина з дурноватою посмішкою (Василь Степанов) шеметає по Саракшу, а сам землянин намагається адаптуватись до екстремальних умов тоталітарної постатомної дійсності Саракшу. Він знайомиться з дисидентами, спецназівцями, кримінальними елементами і так далі…

Абсолютну більшість сюжетних маразмів, повторюся, слід адресувати не Бондарчуку, а братам Стругацьким. За останні дні вдячними глядачами настругано десятки розгромних рецензій, де з єзуїтським методизмом розбираються всі ці нестиковки і умовності, тож спробую не повторюватись.
 
Щоправда, я не пригадаю в оригіналі таких причин війни з сусідніми країнами, як ті, що повідав нам «виродок» Зеф (Сергій Гармаш). Мовляв, колись сусідні країни були провінціями однієї великої держави, а після її розпаду від злості до свого минулого почали гризти землю-матінку. (Якщо вважати, що це навмисно дописана аналогія з СРСР, то виходить, що режисер в кишені скрутив дулю — адже версію таких причин війни ми чуємо від зазомбованого пропагандою військовослужбовця).
 
Ясний пень, що для мене залишилось загадкою призначення матрицеподібних восьминіг в максимового космоплана, котрими корабель дригає як кальмар під екстазі. Я навіть не силюся зрозуміти логіку командування елітної гвардії, що охоче взяла на службу до спецназу людину невідомого походження, без документів і явно не місцевого. І не просто взяли, а ще й направили на делікатне завдання конвою і страти в’язнів спецслужб.
 
Геть не зрозумів, навіщо чемний онук з комуністичного майбутнього тирить в діда годинник, ще й бреше бабці, массаракш, що не брав! До речі, «массаракш» — це такий матюк на Саракші, вигаданий братами Стругацькими. Судячи з трейлерів, автори фільму мають надії, що через массаракш будуть лаяти один одного широкі маси, тим самим популяризуючи кіно. Марно — матюк довгий і годиться хіба для висловлення вражень від перегляду.
 
Напевне, в XXII столітті кожен московський студент зможе відматрасити десяток ніндзя голими руками, як це зробив Максим. І лише на особливі здібності можна списати й неймовірну вдачу Максима, котрий надцять раз зустрічає свого єдиного саракшанського товариша по всій країні.

Саме час охаяти ще й гру акторів. Я не прихильник сучасної російської акторської школи, всі ці десятки бандитських мелодрам і тупих комедій викликають в мене стійку алергію. Проте тому ж Саші Бєлому не хочеться сказати «нє вєрю!». Більшості персонажів «Залюдненого острова» Станіславський мав би виставити твердий «незарах», або я готовий з’їсти власного капелюха. (В мене немає, чесно кажучи, ніякого капелюха).
 
На сцені обміну закоханими поглядами між Мак Симом і Радою Гаал (Юлія Снігірь) хотілось голосно гигикати, а єдину правдиву емоцію викликав Тато (Максим Суханов), котрий повільно і відповідними емоціями мрійливо зітхнув «хороший план».

Чималу критику викликали і костюми та техніка, котрими так пишається Бондарчук. З розроблених трьох тисяч костюмів придатними до носіння виглядають хіба майки головного героя, котрих, як пише критика, для нього розробили теж з десяток. Сваровські бірюлікі на халаті гламурного прокурора (Федір Бондарчук) викликають хіба запитання щодо його орієнтації. Та спишемо це на капризи інопланетного розуму.
 
Я дуже чекав на фанерний рожевий атомний танк, котрий від атомної соляри залишає по собі чорну хмару. І не марно — танк є, дійсно рожевий (винятково з маскувальною метою, як я розумію). Попри явну фанерну сутність танк не беруть протитанкові міни, а виточена лобзиком кришка люка дійсно кріпиться до корпусу як хвіртка — петлею на шурупах.

Про грим (яким автори стрічки також пишаються) нічого сильно поганого сказати не можу. Крім того, що в бравого гвардійця Гаала гримери залишили на вусі чітко видний слід від здоровенного кульчика, який Петро Федотов носить у неармійському житті.
 
І попри все це фільм мені скоріше сподобався, ніж навпаки (якщо я вже пишу про якийсь фільм, то частіше це і означає, що він мені сподобався). Фантастика — жанр вельми умовний. Якщо всі мають чітку уяву про те, як огидно виглядало середньовіччя, то уяви про те, як виглядає світ після атомної війни, ще й не наш світ — не має ніхто, окрім авторів.
Зняти гідну фантастику, ще й блокбастер — дійсно надскладне завдання. Для прикладу, в 1997-му році знято біля ста колофантастичних стрічок. Тут і мрачний «Куб», і героїчна байка від Верхувена «Зоряний десант», і другий «Парк Юрського періоду», і чудові «Люди в чорному», дебільний «Контакт» з Фостер плюс купа різного гімна. А справді геніальний — лише «П’ятий елемент».
 
Що може протиставити тій же голлівудській фантастичний кіноіндустрії Росія? «Параграф 78»? Бондарчук фактично робить лише перший серйозний крок. Та чи будуть кроки наступні такими ж масштабними — є питання. Витрачені (і можна не сумніватись частково роздерибанені) 40 мільйонів баксів — сума чимала. І не думаю, що її буде реально відбити.

Tags:

Comments

( 12 коментарів — Прокоментувати )
strongowski
07 січень 2009 07:13 (UTC)
1. Дякую за послідовність та ґрунтовність рецензій.
2. "Куб" - добре кіно. Навіть досі.
3. З москалів можна дивитися Літвінову і Балабанова. Чи тих, котрі працюють в тому ж дусі. Мені от "Все умрут, а я останусь" дуже сподобалося. Хтось "Клас" хвалить, а мені то лайно ґламурне, москалька краще зняла.
iladis
07 січень 2009 08:44 (UTC)
Якщо вважати, що це навмисно дописана аналогія з СРСР, то виходить, що режисер в кишені скрутив дулю - скорее, сценаристы-дьяченки :)

Геть не зрозумів, навіщо чемний онук з комуністичного майбутнього тирить в діда годинник - ну стырил и стырил, любит дедушку и шутки. мне непонятно, зачем зрителю делают акцент на этих часах, хотя на протяжении фильма они ни разу не играют. может, это ружье "выстрелит" в следующем фильме?

До речі, «массаракш» — це такий матюк на Саракші, вигаданий братами Стругацькими - и произнести его как ругательство удалось только гармашу.

в XXII столітті кожен московський студент зможе відматрасити десяток ніндзя голими руками - после замечания "нафига наивным и открытым землянам понадобилась изучать рукопашный бой?" один из фанатов фильма напал на меня с криками "это спортивные единоборства!". бум...

Саме час охаяти ще й гру акторів - не актеров, а пинков тому же бондарчуку надавать. потому что именно он, взяв степанова и снигирь, ответственен за то, чтобы эти два дерева с глазами что-то сыграли. подсказать им какие-то приемы, жесты, мимику. но бондарчук увлекся деталями окружающего мира, а актерам, судя по всему, давал только общие вводные. вот и получилось, что выродков в фильме больше, чем по сценарию. один человек, и тот - гармаш (с).

Про грим (яким автори стрічки також пишаються) нічого сильно поганого сказати не можу - проте я можу! в сцене первой встречи макса и рады, когда главного героя показывают сильно крупным планом, над его небесно-пустыми глазами явно светятся три прыща.

остальные свои впечатления я писал здесь. если римма сподобится закончить описание своих -тоже опубликую
mr_brut
08 січень 2009 11:13 (UTC)
прочитал, пасиба! джокера уперли, сто процентов. а от гармаша все время ждал его чудесной реплики а-ля "12": "это же бред!"
iladis
09 січень 2009 00:18 (UTC)
римма таки разродилась
http://iladis.livejournal.com/246958.html?nc=13
mr_brut
09 січень 2009 10:08 (UTC)
Ага, я прочитал. Очень женская рецензия )))
kamienczanka
07 січень 2009 22:13 (UTC)
Кажуть, спочатку всі герої в стругацьких (яких ненавиджу) мали російські імена, цензура почала брикатися - і брати взяли Довідник діячів албанського кінематографу - і надавали героям імен звідти.

Кальмароподібний корабель - тому що (знову ж таки кажуть),ь десь там пробігав натяк на те, що техніка в землян буде.. біотичною, чи що. коротше, основаною на тваринних всяких формах.
kamienczanka
07 січень 2009 22:14 (UTC)
а ти в Києві?
mr_brut
07 січень 2009 22:52 (UTC)
нєа. вдома. а що?
kamienczanka
07 січень 2009 22:55 (UTC)
та я от думаю, чи не має якогось шаленця, котрий 14.01 поїде на Буковину на Маланку :)))
mr_brut
07 січень 2009 22:59 (UTC)
ой, нє. я вже з пару тижнів як не виїзний. а раптом як вийде їхати - мушу бути на роботі. і так вже скільки часу...
(Анонімно)
08 січень 2009 12:44 (UTC)
А у меня сложились несколько иные представления о фильме. Начну с того, что роман Стругацких не представляет собой никакой ни художественной, ни исторической, ни литературной ценности.Поэтому экранизировать его для лучшего и более простого восприятия потомками (наподобие хрестоматий в школьной прграмме)нет никакого смысла. Мне кажется, что авторы люди неглупые и это понимают. Значит их задача была иная. Хотелось бы её понять.
Возможно, я выдаю желаемое за действительное, но мне кажется, что основной идеей фильма (а она должна быть в любом произведении) является критика современной "демократической" России. Именно современной, а не канувшего в лету СССР. Всё, что показано в фильме, вовсю присутствует сегодня на её бескрайних просторах. И оболванивание населения, и заявления о расширении демократии при фактически однопартийной системе власти, и борьба с инакомыслящими (читай выродками), и постоянный поиск врага и призыв к сплочённости народа перед "возможной опасностью", ну и, бесспорно, образ "Папы".
Отвлечёмся от нестыковок и несуразностей в сценарии, от грима, техники, звука и костюмов героев. Попытаемся ответить на несколько вопросов в контексте вышеизложенного.
- Деление общества на нормальных и выродков. Кто из них кто?
- Почему все инстанции заинтересовались землянином? Потому что он просто отличается от всех живущих на Саракше. Отличается-то в лучшую сторону и всем, от спецслужб до прокурора, он окзывается нужен. А то, что прибыл он из Москвы, а не из другого города, не так уж и важно. Фильм-то российский. Как бы зритель воспринял принадлежность Максима к жителям Берлина, Токио, Костромы или Жмеринки? И улыбка у него не дибильная. Все мои знакомые, побывавшие в России последнее время, как один отмечают, что не встретишь на улице (и столицы в том числе)улыбающихся людей. Все ходят опустив головы вниз, хмурые и озадаченные. Как серая масса. Мне кажется, что на улыбающееся лицо смотреть приятнее.
- Предназначение башен? Обе стороны по-разному трактуют его и у обеих сторон есть сторонники, которые слепо верят в предложенные объяснения
- Ну а программа новостей-это же копия программы "Время" на ОРТ.
Пока что достаточно. Что скажете?
mr_brut
08 січень 2009 13:27 (UTC)
Ох не знаю даже. Кажется мне, что в России нет или почти нет людей, готовых под таким углом на себя смотреть. И их можно понять - выбирая между пьяным псевдодемократическим режимом унижения, когда россиянам казалось, что весь мир богаче и сильнее их, нищих и режимом авторитарной "демократии", когда тебе внушают, что ты - сина, большинство выбрало бы второе. Причем, наверное, везде.

Проблема в том, что была и "Кин-Дза-Дза", и "Обыкновенное чудо", но очень мало кто хотя бы пытался примерить мир из этих фильмов на советскую действительность.

Короче: я даже скорее уверен, что если авторы фильма и имели ввиду конкретную страну, то это скорее США, которые для россиян более похожи в фильме на современное о них представление среди россиян. Ну или на то, куда, мол, те Штаты катятся.
( 12 коментарів — Прокоментувати )

Latest Month

жовтень 2018
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Блогун - монетизируем блоги
Поиск по блогу

    Яндекс

free counters




bigmir)net TOP 100

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek