?

Log in

No account? Create an account

попередні записи | наступні записи

Білорусь-2008

Серед українців панують дві недіаметральні точки зору про Білорусь. Одна - що там "совок", заповідник соціалізму часів дорого Леоніда Ілліча, якого білоруси знають під іменем Олександр Григорович (на фото не він!).


Друга - що там мало не рай, і що в і нас би так було, якби усіляки кравчуки-кучми-ющенки все не розікрали.


Є ще пару штампів від наших національно продвинутих громадян, котрі щиро співчувають загнобленим язиком білорусам, діляться досвідом в організації різних вечорниць й тому подібних заходів. Мовляв, мови немає, свідомості немає, і буде цим зайчикам повний капєц, якщо сусіди не поможуть.


Ну так про "совок". Є таке. Звісно, це найперше візуальне враження. Рідний мешканцям Києва чи Донецька сталінський ампір в Мінську квітне буйним цвітом.


Особливо - на центральних проспектах столиці, що носять милі вуху імена Леніна, Маркса, Дзержинського, Кірова і так далі. Зрештою, про це я вже писав.


Хоч комуністичних символів і забагато, відчуття совка не лише через них.


Від усіх цих дружинників, магазинів "Молоко", вас много, а я одна, гірки з банок шпротів, касса в пятой секции, тільки для ветеранів ВВВ, мужчина, все перед вами, віє совковою нудьгою і пустотою.


А дошки пошани - не совок? Хоч з іншого боку, достатньо назвати її "Алеєю зірок" і вийде цілком сучасно.




Як і в совку, найголовнішим загальновизнаним святом тут є День перемоги.


Багато інших свят мають сумнівну легітимність і популярність.




Незалежність - свято на рівні назви вулиці.


Інша справа День перемоги, ще й для Білорусі, знаній як партизанський край.


Суспільство, позбавлене орієнтирів, хаває це єдине правильне свято, як національну ідею.


Якби тут був розвинений малий бізнес - мало б місце щось оригінальніше на честь такої події. А так - типові совкові прояви уваги. В цьому закладі ветерани (яким мінімум за 80) мають нагоду скористатись знижкою на третьому поверсі без ліфта. І лише прі налічіі.


Тепер про рай. Щоб там не писав на цю тему, наприклад, Ігор Слісаренко (а написав він недавно прямо-таки едемський репортаж) - до справжнього царства небесного Білорусі далеко.


По-перше, в раю не натикують на кожному кроці по міліціонеру. А там, де їх немає - є відповідні наліпочки. Скептики само собою скажуть, що це заради безпеки мирян, але все ж забагато.


По-друге, майже немає нічого, що так чи інакше ототожнюється з малим і середнім бізнесом. Торгівля представлена як правило монументальними об'єктами. Маленькі недержавні магазинчики - лише кілька бутіків в центрі Мінська. Кафешки, заправки, дрібні сервісні послуги - все це непомітне, навіть для Ігора Слісаренка (само собою, про свиноводні комплекси і тракторні заводи мова не йде).


В магазинах дійсно є все. Ну тобто все, що має бути в магазинах. Але лише дуже закоханий в тутешній режим український покупець зможе сказати, що полиці ломляться. Пива - два-три бренди, соків - так само, сиру - три-чотири. Деяких товарів немає взагалі (наприклад, креветки, шампуні в пакетиках, слабоалкогольні непивні напої). До того ж, все це не дешево.


Ну а про детальніше про білоруську столицю я напишу пізніше.

Latest Month

жовтень 2018
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Tags

Блогун - монетизируем блоги
Поиск по блогу

    Яндекс

free counters




bigmir)net TOP 100

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek