Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Коростишів

Щодо назви міста Коростишів є кілька версій. Можливо, вона походить від давнього українського слова «корост» тобто корчі, пеньки, коріння. Колись тут важко доводилось відвойовувати в лісу землі. Ще варіант - від хвороби, корости.


Ще одна версія така. Покро­вителем древлян, а саме до цього племінного союзу належала ця територія в IX-X століттях, був бог літньо-осіннього Сонця - Хорс, а оскільки відомо, що капища (міс­це поклоніння язичеським богам) були як в Коростені, так і в Коростишеві, то в назвах цих насе­лених пунктів відбулося ім'я со­нячного божества.


Та, судячи з усього, мешканці схильні вважати найкращою таку версію: корость чи короста древньославянською мовою означає труна. Коростишівці сприйняли ритуальну тему як фішку міста.
 
 

Цей не дивно. Адже тут з 50-х років XIX століття видобувають знамениті граніти. З нього роблять пам'ятники чорнобильцям і афганцям.
 

Вказівники.


Аншлаги.


Фонтани.


Меморіали.


Ним нарікають кабаки. (Чудово, напевне, хильнути гранітної горілочки і загризти гранітним салатиком).


А коли коростишівці не знають, що зробити з каменю він просто валяється на подвір'ї.


Зрештою, достатньо зайти на сайт міста, щоб переконатись, що тут вважають національним продуктом.


Вперше назва "Коростишів" згадується в грамоті великого князя литовського Олександра, яку він писав в Вільно 26 березня 1499 року. Бив нам чолом пан Книта Олександрович і просив у нас села в Житомирському повіті на ім'я Коростешово. Кмити володіли Коростишевом з 1499 по 1565 рік.


 

15 грудня 1565 року Філон Кмита за 400 литовських кіп продає Коростишів з прилеглими до нього селами своєму родичеві Івану Олізару. Так для міста наступає епоха Олізарів, що триватиме понад 300 років. Після, загибелі Івана в 1577 році в битві з татарами Коростишів та значні земельні володіння успадковує його син Адам. Використовуючи більше силові засоби ніж закон Адам Олізар збільшив свої володіння "залишив своїм нащадкам 7 містечок і 33 села. При ньому на початку ХVII століття в Коростишеві було закладено замок, а в 1602 році костьол.


 

Один з останніх Олізарів - Густав - товаришував з Міцкевичем, Пушкіним, Грибоєдовим, декабристами, Бальзаком. У Коростишівському маєтку графа Густава Олізара була зібрана чудова картинна галерея творів італійських художників епо­хи Відродження та кращих робіт польських- художників XVIII і пер­шої половини XIX ст. Його бібліотека нараховувала кілька тисяч томів, причому більшість книг була видрукувана у ХV-ХVII ст. Серед них, до речі, було й рідкісне видання Вергілія. Чимало часу Густав віддає влаштуванню парку, який завдяки зусиллям господаря перетворився в один із найчудовіших зразків са­дово-паркової архітектури середи­ни XIX ст.


При Густаву вкладалося найбільше коштів в оздоблення ко­стьолу, а для німців-протестантів було побудовано церкву (кірху), при якій діяла школа. Значні суми виділяв граф щороку й на ремонт двох православних церков. У 1829 р. Олізар запрошує пер­ших 30 сімей німецьких сукнярів для розвитку цієї галузі у містечку. Італійські майстри по обробці граніту приїхали сюди на запрошен­ня господаря маєтку у 50-х роках XIX ст. За всі ці діяння вдячні мешканці Коростишева спорудили пам'ятник і йому. З граніту.


В другій половині XIX століття в місті поступово відбувається розширення промислового виробництва. Так поряд з невеликими суконними мануфактурами появляється суконна фабрика. На винокуренному заводі в 1862-63 роках було виготовлено 7286 відер алко­голю.


У Коростишеві в той час зна­ходились телеграфна і пошто­ва станції, 2 православні церк­ви, римсько-католицький кос­тьол, каплиця, 6 єврейських синагог, лютеранська кірха, учительська семінарія і при ній - двокласне зразкове училище, 2 церковно-приходські школи, і лікарня, де працювали один лікар і два фельдшери, аптека, трактир і погріб для продажу вина, 4 постоялих двори, вино­курний завод, на Якому працю­вало 12 робітників на чолі з винокуром М. Ф. Завадським.


Базари у Коростишеві від­бувались по середах і п'ятни­цях щотижня. А ще — 6 ярмар­ків на рік: на Хрещення, в се­реду 4-ї неділі Великого пос­ту, на Вознесіння, 29 липня, 8 вересня і 7 листопада. Селян­ська громада мала оброчну статтю — каменоломню, яка приносила 200 карбованців прибутку.


Проте найголовніше таки те, що Коростишів був і залишається центром гранітодобувної й обробної промисловості. Зараз у місті та в його околицях добувають граніт, основний колір якого зумовлений кольором польового шпату – рожевого, жовтого, червоного, зеленого, сірого. Тут зустрічаються рідкісні види граніту, лабрадорит, габро. У місті працює кілька сотень приватних підприємств по обробці граніту, вироби монументальної архітектури яких відомі по всій Україні.

Tags: житомирщина, мандри, фото
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 14 comments