Vadym Voityk (mr_brut) wrote,
Vadym Voityk
mr_brut

Кіно: Портрет епохи

ІРОНІЯ ДОЛІ. ПРОДОВЖЕННЯ (ИРОНИЯ СУДЬБЫ. ПРОДОЛЖЕНИЕ)

Виробництво: Росія, 2007 рік
Режисер: Тимур Бекмамбетов
Жанр: драматична комедія
У ролях: Сергій Безруков, Костянтин Хабенський, Ліза Боярська, Барбара Брильська, Андрій Мягков, Юрія Яковлев, Олександр Ширвиндт
Бюджет: 5 млн. $
Збори: 52 млн. $
Прем’єра: 21 грудня 2007 року

Немає нічого дивного, що режисер, перезнімаючи за своїм вже ніби як легендарним попередником, намагався усіляким чином підкреслити спадкоємність. Для початку – це актори, задіяні в оригінальній стрічці. Відомі сік вели, які повністю обходяться новим акторським складом. Проте Бекмамбетов вирішив навпаки, залучити всіх, хто ще живий і здатний хоча б позувати в кадрі.
 
Та фігня, що більшість з народних і заслужених через перенесені інфаркти і інсульти ледве говорить (а дядя СашаОлександр Белявський з тієї ж причини і взагалі мовчить) режисера не сильно бентежить. Поза реміксом залишились покійні мами головних героїв, покійний Георгій Бурков, який ніколи не п’яніє, Ольга Науменко, а точніше покинута Галя, і Лія Ахеджакова, котра в новому фільмі телефонує Наді з Ізраїлю, щоб привітати ту з новим роком. Всі інші мужньо працюють декораціями для нової п’єси. Поганими декораціями (хіба що Валентина Тализіна в формі і от-от готова була заспівати про вагончики).
 
Цілям спадкоємності служать і деякі сцени, осмислені по новому. Тут вам і гонки на льоду у виконанні ІракліяСергія Безрукова, котрий за сценарієм ніби як Іполит-2. Замість «Жигулів» ганяє «Тойота», проте суть та сама. Тут і син Жені ЛукашинаКостянтин Хабенський, котрий так само не вміє пити, але на відміну від батька напивається аж двічі за фільм.Тут і заливна риба, яку Надя на старості років навчилася готувати, хоч Костя і плутає її з куркою.
 
Хочу сказати, що я аж ніяк не на боці тих, хто волав про «осквернення класики». Дурниці. «Іронія долі» могла стати лише совковою класикою і більше міфологізована й капіталізована ніж варта насправді. Новорічний екранний міф в останні роки ще старанніше роздмухується в рамках загального цунамі ностальгії, що накрило не без допомоги кремлівських міфотворців ефіри. Міфи ж навпаки, потребують періодичного осучаснення.
 
І ще я не бачу нічого поганого в ніби то перевантаженні фільму рекламою. Тим паче, що бачили ми і не таке. Зате чого ми не бачили раніше – так це монументальної пропаганди. В оригінальній «Іронії долі» по телевізору показують «Солом’яний капелюшок». В сучасному клоні – Путіна. Причому так показують, що уважні глядачі можуть ознайомитись з усіма великими досягненнями російської влади за останній період. Путіна показують ще й на портретах. І те, що за іронією долі в Росії вже скоро буде інший президент – нікого не бентежить. Портрет епохи…
 
Але от якщо абстрагуватись від всієї передісторії і поглянути на фільм просто як на фільм, то що в сухому залишку? У ньому, залишку, навіть не мелодрама, а прямо-таки драма.
Син Лукашина-старшого з важкої руки дяді Паші (Олександр Ширвіндт) «відвантажується» в Петербург. Там в знайомій і очевидно приватизованій квартирі замість мами мешкає кралечка Надя-молодша (Ліза Боярська). Котрій керований генами Костя Лукашин після недовгого протверезіння примудряється завадити вийти заміж за впевненого і заможнього Іраклія. 
 
Іраклій, в якого все було на мазі, на початку навіть не думає ревнувати до пришельця. І лише згодом усвідомлює, що став жертвою оригінальної аматорської костіної гри…

То чи вартий цей фільм слави свого попередника, нехай і певним чином роздмуханої? Судити не беруся. Сюжет комедії ситуацій, якщо не брати переспів класичної історії, не вражає. У моїх очах загальний драматизм картини особливо зіпсував її фінал. Значно органічніше (я серйозно) виглядала б може навіть і смерть когось з персонажів.
 
Музичка теж скоріше підкачала. Реміксувати відомі мелодії в купі з шлягером «Если у вас нету тети» багато талантів не потребує. Фінальна після у виконанні Пугачової – Орбакайте не рятує. Але зате картинка дуже навіть красива. Це той особливий сучасний російський кіношний стиль з купою спецефектів, така собі російська «Матриця», приправлена неймовірним буйством фарб.

Єдиним капітальним недоліком картини є повна відсутність Медведєва. І виправити його може лише третя стрічка, назва якої напрошується сама собою: «Іронія долі. Закінчення».



Гостиницы Москвы
Tags: кіно
Subscribe
Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment