Малайська столиця — це не просто мегаполіс. Вчені-глобалісти вигадали спеціальний термін: альфа-місто. Тобто вузлова точка світової економічної системи, центр тяжіння для цілих континентів. Лондон, Нью-Йорк, Гонконг, Париж, Токіо, Шанхай, Куала-Лумпур...

Споглядаючи на хмарочоси та монорельси навіть важко уявити, що буквально півтора століття тому тут були болота. Злиття двох річок Гомбак і Клінґ так і називали — «брудне злиття», тобто «куала-лумпур».

Поштовхом для заселення малопривітної території стала знахідка олова, а згодом — вугілля. Китайські старателі у халупах відвойовували в джунглів метр за метром. Епідемії та голод косили робітників, котрі приїхали сюди шукати кращої долі.

Втім, їх зусилля не були марними. Засноване в 1857-му брудне шахтарське містечко поступово розбудовувалось. Після кількох локальних війн та повстань, а також масштабної пожежі Куала-Лумпур щоразу відбудовувався та розростався.

У 1880-му малайський Донецьк стає столицею Селангора — князівства, що згодом стане основою Малайської Федерації.

Попри новий статус KL будувався без жодного містобудівного плану. Звивисті та перевантажені міські вулиці безпосередньо натякали на китайське походження майбутньої метрополії.

Втім, вже тоді Куала-Лумпур поєднував як азійський, так і європейський стилі. Китайці, малайці, індійці (буддисти та мусульмани), британці пліч-о-пліч розбудовували свою нову батьківщину.

Пам’яткою тих часів вважається Центральний ринок, нині схожий на звичайний пасаж.

Непрості роки японської окупації прискорили відхід Малайзії від Британської корони. В 1957-му Федерація отримує остаточну незалежність. Статус столиці було закріплено за Куала-Лумпуром в 1978-му.

Втім, своїм сучасним розквітом місто завдячує 1990-м. Нечуваний азійський бум буквально за кілька років перетворив таку-собі столицю на справжній мегаполіс. Діловий глобальний статус було підкреслено рішенням 1999-го про перенесення більшості столичних будівель до нового міста-супутника Путраджаї.

Символом нового Куала-Лумпура стають по-перше, телевежа Менара заввишки 421 м, завершена будівництвом у 1996-му.

Ну а по-друге, знамениті Петронаси, два 88-поверхові хмарочоси.

Шість років тривало будівництво цієї національної гордості Малайзії. І ще шість років, до 2004-го вежі вважалися найвищими у світі. Дві колосальні колони приблизно посередині висоти поєднує двоповерховий міст, знайомий більшості за стрічкою «Пастка» з Шоном Коннорі та Кетрін Зетою Джонс.

Ще одним символом нового KL-city та немов противагою сонному Центральному ринку стає величезний ринок електроніки. Справжній райський сад для будь-якого гаджетомана. Ну а про інші сади та цікавинки я вже або розказав, або ще розкажу.

Далі буде.

Щодо Малайзії також можна глянути на мої пости про Пташиний парк Куала-Лумпура, Пенанг, печери Бату, тамтешній транспорт та музей іграшок.