МАРЛІ І Я (MARLEY & ME)

Виробництво: США, 2008 рік
Режисер: Девід Франкель
Жанр: сімейна комедія з драматичним, але повчальним фіналом
У ролях: Оуен Вілсон, Дженіфер Еністон, Ерік Дейн 
Прем’єра: 25 грудня 2008 року
Бюджет: х/з
Каса: 244 млн. $

Тюхтій Джон Гроган дарма що журналіст. Скоріше за все його кар'єра жевріла б у якійсь американській районній газеті, якби не розумна й красива Дженіфер. О, ця дівчина знає що робить! Це ж вона вирішила, що новий дім подружжя буде в теплій Флориді. Це за її понуканням Джон влаштовується в солідну місцеву газету.

Дженіфер і сама журналістка, причому значно успішніша за Грогана. Її матеріали прикрашають кращі шпальти, у той час як навіть підпис під замітками Джона з помилкою.

За порадою друга-плейбоя Джон виявляє ініціативу. Як у відомій притчі про те, що перш ніж одружитись слід навчитись доглядати бодай за вазонком і собакою, молоде подружжя перед народженням свого первістка заводить чотирилапого вихованця.

Новий мешканець сімейного гніздечка – лабрадор, названий на честь Боба Марлі – швидко показує хто в хаті господар. У наступні як мінімум півгодини (хоча взагалі-то майже до кінця стрічки) пес буде гризти, бити, ламати, з’їдати, обсякати майно Джона й Дженні, а також витиме на грозу, питиме з унітазу і так далі. Інакше кажучи сяде на голову так, що питання до екологів: кого саме тут варто захищати – тварину чи людину – буде не таким вже й надуманим.

Усе це дозволить проводити паралелі з не менш одіозним “Бетховеном”, але то лише так здається. В усякому випадку на відміну від Бетховенів Марлі ніколи героїзму не виявляв. Натомість щось не пригадую, аби господарі сенбернара вишуковували у його екскрементах золотого ланцюжка.

Джон починає писати про пригоди невтомного пса. На його ж власний подив ці історії дістають неабияку популярність. Власне те саме сталося зі справжнім Джоном Гроганом, автором справжньої книги “Марлі і я”.

Режисер картини Девіл Франкель, здається, навмисне намагався зняти щось знову офісно-планктонне, але антигламурне. На противагу своєму творінню “Диявол носить Prada”. Навіжений пес на відміну від деспотичної героїні Меріл Стріп дійсно приносить щастя.

Адже попри постійні збитки родина Гроганів примудряється робити і кар'єру, і дітей! Мало того, Джон якось навчився самостійно приймати рішення, бути главою сім’ї. Взагалі-то фільм надзвичайно моральний (якщо я добре підібрав слово). Головні ролі в ньому виконали Оуен Вілсон – ковбой-ліліпут з “Ніч в музеї” та чарівна Дженіфер Еністон. А собак в фільмі знялось аж 22!

p.s. Любителям котів стрічку дивитись не варто. Бо дурнуватого Марлі хочеться вбити десь на першому році його довгого життя. Любителям собак дивитись варто, окрім фінального епізоду, знятого на догоду любителів котів.

Звісно, я жартую. Хоч чи готові повторити котовласники от такі слова Джона?

Собакам начхати на красиві машини, великі будинки, на гроші, на все. Собакам однаково багатий ти чи бідний, розумний ти або тупий. Подаруй їм свою любов, і вони подарують тобі свою.