Продовження. Початок про Олімпіаду і китайську кухню.

Політика уряду Китаю, що ніби як засудив і культ особи, і культурну революцію, залишається компромісною. Мовляв, було що було. В усякому випадку, портрет Мао Цзедуна і надалі прикрашає Ворота небесного спокою, що на площі Тяньаньмень.


До речі, про площу. Попри небесний спокій саму площу ми знаємо завдяки масовим утискам студентів в червні 1989 року, котрі закінчились трагічно. Китаю до сих пір аукається те "свято демократії". Площа довжиною 880 і завширшки 500 метрів. Вважається, що в пику Харкову вона - найбільша у світі.


Тут Мао в 1949 році проголосив створення Китайської Народної Республіки. Прямо навпроти воріт в 1976 році для його забальзамованого тіла побудували гігантський мавзолей.


В ті години, коли мавзолей відкритий, сюди не заростає народна стежка.


Ціла армія кадебістів вишиковує людей в колони. В мегафон китайською викрикують попередження про те, що вхід до мавзолею з сумками, пляшками, фотоапаратами і телефонами не допускається. Порушників виганяють. Потім колону запускають в КПП, де шмонають і просвічують кожного. Після шмону можна купити за юань букетик в доречно прилаштованому кіоску. Букетики рівненько покладають до статуї Мао (а потім очевидно переправляють назад у кіоск). За спиною статуї у скляному кубі відкрита труна Великого кормчого. У наступній кімнаті - Маомаркет, де можна придбати за державними цінами (тобто дорого) сувеніри: від портретів і цитатників до годинників і запальничок.


Портретом Мао прикрашені також всі купюри, окрім копійчаних.


Офіційна оцінка діяльності Мао Цзедуна (в Китаї дуже люблять все розставляти на свої місця) - 30 на 70. Тобто на 70 відсотків гарного 30 - поганого. В ці тридцять якраз увійшли мільйони жертв курьтурної революції. (Цікаво, скільки відсотків за китайською системою виставили б Кучмі?).


Тим не менше, схоже, що у сучасному Китаї Мао скоріше комерційний символ, бренд. Другим, аналогічним за масштабом пекінським брендом є панда, але про це іншим разом.


Далі буде.