Генуезьку фортецю в Судаку я чомусь вважав старшою. Виявилось, що збудована вона була в XIV столітті. Щоправда, на місці давніших хазарських та візантійських укріплень.

Фортечна гора з одного боку уривчасто спускається до моря, а з другого - полога. Колись там були не лише земляні вали, але й рови з водою.

На горі височіть дівоча вежа. Весь внутрішній простір колись був щільно забудований, але після декількох змін володарів, вже за часів російського гарнізону в 1816 році з фортеці зникають останні цивільні будівлі. Тепер на чималенькому просторі бродять лише натовпи туристів.

Для туристів є стандартний асортимент розваг, як то перевдягання в автентичні костюми, фотографування з орлом та катання на конях.


Всі охоче заглядають у бійницю з панорамою на відпочиваючий Судак. Дуже кортить постріляти.

Одна з двох будівель покрита дуже симпатичною черепицею.

З найвищої точки гарно плюється вниз.

Попри всі зусилля відпочиваючих, у середині чисто.

Головний ворог місцевих кафе - напівлегальні чебуречні.

Між іншим, назва Судак ніби-то походить від давньоіранського "сугда" - чистий. Вхід до фортеці 8 грн. Це трішки вище від звичайного тут тарифу на всі послуги в п'ять гривночек, але того вартує.